"Страшні слова, коли вони мовчать." Тому буду говорити до вас, коли маю натхнення.
З виходом нової колекції української класики від Vivat я цього літа заприсяглася бодай спробувати подивитися на твори українських класиків свіжим поглядом.
Перше, що спадає на думку - порівняння з книгою Жнець, де на звороті хтось з рецензорів зазначив, що вигадані люді в цій вигаданій історії монстрами не стали, а тут реальні люди в реальних подіях - стали.
Про мої велитенські сподівання, які не справдилися.
Купила цю книгу декілька днів назад. Це був один з тих дивних моментів коли ти йдеш куди-небудь точно знаючи, що знайдеш там щось необхідне для себе, хоча до кінця і не усмвідомлюєш, що саме шукаєш.
Танці з кістками - книга з якої я почала свій читацький рік, ба більше - я цілеспрямовано замовила її подрузі як подарунок.
Мій щасливий писк чуло, мабуть, все село)
За старою приказкою фандому скажу - мене дім якщо не впустив то у вікна позаглядати точно дозволив.
Я читала цю книжку близько року тому, а перечитувати бажання не маю тому суб’єктивність тут буде зведена в другу якщо не в третю ступінь.