Що Почитати

Павло Дерев’янко — арабіст, ІТ-фахівець з Білої Церкви, військовослужбовець, чия трилогія про характерників здобула премію Chrysalis. Стаття про те, як його фентезі поєднує український фольклор, альтернативну історію та реальний досвід, створюючи канон без Московії.

Жан-Крістоф Гранже — рекламний копірайтер і репортер, чий дебютний роман провалився, а «Багряні ріки» очолили продажі у Франції. Стаття про те, як його журналістський досвід сформував унікальний підхід, де розслідування злочину починається з розуміння місця дії.

Тері Террі – юристка й оптометристка, авторка «Обнуленої», відзначеної багатьма преміями та перекладеної 16 мовами. Стаття про те, як авторка підліткових трилерів досліджує ідентичність, поєднуючи академічний інтерес до тероризму з сюжетами.

Константін Лів — псевдонім сестер Лінн і Валері, що, живучи у різних штатах, віддалено пишуть трилери, а їхній дебют розійшовся 1.5-мільйонним накладом. Стаття про те, як вони стали авторами бестселерів попри відстань та звідки їхні похмурі сюжети.

Джек Керуак — Жан-Луї Кіруак із «Маленької Канади», що до 6 років не знав англійської, а за 3 тижні створив біблію бітників на 36-метровому рулоні. Стаття про те, як символ спонтанності роками цілеспрямовано працював над технікою, що лише виглядала імпровізацією.

Василь Стус — аспірант Інституту літератури, який 1965 року підвівся в кінотеатрі «Україна» на знак протесту й помер у таборі 1985-го. Стаття про те, як його вірші, написані в неволі, стали класикою, яка пережила заборони.

Від сина бідного органіста без диплома до Нобеля: Реймонт втік від кравецтва, працював сторожем та писав за гроші. Його остання історична трилогія.

Кожен наш вчинок, яким би благородним чи паскудним він не був, обов’язково залишає після себе слід. Я бачу ці сліди на людських тілах. Я бачу в наших очах - Небесну блакить, а секунди через три вона починає показувати таємниці - вивертати назовні все, чим наповнена людська душа…

Ерік Артур Блер народився в індійському Мотіхарі, служив у поліції Бірми, а згодом свідомо обрав життя волоцюги в Парижі й Лондоні. Стаття про те, як його життєвий досвід зсередини викрив механізми влади та маніпуляції мовою, що й досі не втратили актуальності.

Саме з такої думки я почала колись свою книгу “Під сонцем Саулейри”. Вона була задумана як романтичне фентезі/фантастика, де переплітаються інші світи, портали, боротьба зі злом та магія в наших руках. Тоді я ще не знала, куди приведе мене ця історія, але згодом...

Деніел Кіз — судновий комісар, що писав комікси під псевдонімами Кріс Деніелс та А. Д. Локк. Стаття про те, як його вчительський досвід та психологічна освіта сформували одержимість темою розпаду розуму.

Я люблю своїх героїв. Я часто в них закохуюсь і малюю образ з нуля. Але іноді здається, що вони самі могли б посперечатися з першим написаним реченням про них.

Хотіла написати багато різного у цьому Довгочиті, але вирішила натомість відкинути всі слова та просто поділитися уривком з книги, що став для мене найболючішим. Це був один з тих діалогів, які далися найважче, бо екран телефону розпливався від сліз, що стояли в очах...

Чи можна звинуватити людину в тому, що вона закохалася? Або ще гірше - назвати самі почуття зрадою, особливо якщо вони адресовані “комусь неправильному”.

І що ж робити, коли свій власний розум більше не можеш назвати надійним свідком?

Уявіть ситуацію, в якій ви навмисно прикриваєте сусідку перед чоловіком, що от-от мав застукати її з коханцем, неочікувано повернувшись додому після довгих десяти місяців перебування на сході країни.