А що, якби 1654 року Переяславська угода так і не була підписана? Якби козаки-характерники, лицарі таємного воїнського братства, змогли завадити їй, і Гетьманат існував би два століття як незалежна держава? Уявіть країну, де правлять виборні гетьмани й двопалатний парламент, де співіснують католицька й православна церкви, мова перейшла на латиницю, у небі пливуть цепеліни, а серед людей живуть відьми. Саме такий світ постає в трилогії «Літопис Сірого Ордену» Павла Дерев’янка, де події починаються 1845 року.
Ця серія – рідкісний приклад сучасного українського фентезі, якому вдалося за кілька років вийти за межі звичного жанрового кола. Книжки не просто тримають високі оцінки читачів – близько 4,7–4,8 з 5 на Goodreads, з понад тисячею відгуків для кожного тому. Перший роман ще й отримав європейську відзнаку Chrysalis Award. Розберімося, що робить цей «Літопис» таким особливим.
Світ, де історія пішла іншим шляхом
Дерев’янко не будує свій світ на готових шаблонах. Його підхід – взяти за основу українські казки, фольклор і легенди, поєднати їх з історичними фактами, додати асоціації на твори світової літератури. У результаті маємо дивовижне переплетення знайомих елементів з абсолютно неочікуваними. Один із найцікавіших штрихів, на який звернув увагу 24 Канал, радячи книжку серед тих, на які можна витратити «Тисячу Зеленського»: у цьому фентезійному світі просто не існує Московії. Тільки уявіть, наскільки глибоко це змінює весь контекст!
Центральною фігурою цього світу є Сірий Орден – лицарі-характерники, що отримують нелюдські сили через ритуал «перетворення» і можуть ставати вовками. Їхнє існування є основою альтернативності історії. Юнак Северин Чорнововк, герой першого роману «Аркан вовків», прагне піти шляхом своїх батьків і стати повноправним побратимом, здобувши золоту клямру із символом Мамая – засновника Ордену. Поруч із ним ще чотири молоді характерники – Савка, Гнат, Пилип і Ярема. Їх об’єднує «вовча стежка», з якої вже ніколи не зійти. Відгуки читачів на Goodreads часто згадують, що сама інформація про Орден, заснований Мамаєм, варта того, аби почати читати. І це не дивно, адже автор переосмислює звичні уявлення про героїзм: тут герої не чекають порятунку від своєї обраності, а вчаться платити за неї. Як каже сам Северин: «під шатами легенди ховаються лише кров і біль».
Між цифрою та окопами: авторський голос
Що ж ми знаємо про Павла Дерев’янка? Народився він у Білій Церкві в 1988 році. Його видавець коротко, але змістовно, описує його як українського письменника і військовослужбовця. А якщо заглибитися у деталі від книгарні «Є», то дізнаємося, що він також перекладач з арабської мови, працює в ІТ-сфері, захоплюється іграми, мотоциклами та подорожами.
До «Літопису Сірого Ордену» Дерев’янко вже мав друкований досвід: 2013 року вийшов його фантастичний роман «Крук», хоч і не призначався до продажу. Проте справжнє визнання прийшло 2019 року з «Арканом вовків», який швидко здобув популярність і неодноразово додруковувався.
Ця незвична комбінація – фольклорна основа, альтернативна історія та автор, що пише про війну, не будучи від неї відстороненим (нагадаємо, Павло – військовослужбовець), – пояснює, чому читачі так сильно пов’язували «Тенета війни» та «Пісню дібров» з реальним досвідом, а не тільки з вигаданим сюжетом. Міжнародна частина кар’єри Дерев’янка почалася 2022 року, коли Європейське товариство наукової фантастики назвало його серед лауреатів Chrysalis Award. Цю відзнаку присуджують авторам і художникам з яскравим дебютом. Український письменник тоді опинився в одному списку з колегами з Австрії, Болгарії, Швеції, Ірландії та Великої Британії. Пізніше, 2023 року, «Літопис Сірого Ордену» був висунутий на Achievement Award ESFS у категорії «Найкращий письмовий твір», хоч премію отримала шведська авторка. До речі, українська студія Boardova Games готує настільну адаптацію трилогії, сюжетну основу якої розробив сам автор.
Три кроки до розгадки Сірого Ордену
Трилогія Павла Дерев’янка розвивається послідовно, кожен том розширює масштаби історії.
Перший роман, «Аркан вовків», що вийшов 2019 року, знайомить нас зі світом 1845 року. Це історія становлення п’ятьох молодих характерників. Рецензенти зазначають, що темп спершу повільний, але саме завдяки цьому читач глибше пізнає кожного героя. Навіть якщо жанр фентезі не ваш, перший том можна читати як окрему розповідь про дорослішання і випробування. Нове видання від Видавництва Старого Лева, що вийшло 2025 року, об’ємніше за оригінал і має 520 сторінок. До цього видання художниця Оксана Синенко створила обкладинки та ілюстрації, які навіть були висунуті на Eurocon 2026 року в номінації «Найкращий твір мистецтва».
Другий том, «Тенета війни», з’явився 2020 року і переносить нас на сім років уперед, у 1852 рік. Країна живе в тіні нещодавньої війни, і масштаб історії значно розширюється. Політичні інтриги, темна магія та кривава боротьба тут уже не просто тло, а головний рушій сюжету. Війна, як зауважує видавець, не є лише битвою армій – це внутрішнє випробування, де кожне рішення має фатальні наслідки. Вона ставить героям питання про ціну свободи, вірність, зраду, про ціну влади та її вплив на людські долі. Це книжка про відповідальність: перед державою, друзями і самим собою. Читачі на Goodreads писали про зміну емоційного регістру, дехто зізнавався, що читати такий текст «трохи боляче, коли війна не десь далеко». Нове видання 2025 року також вийшло у Видавництві Старого Лева на 536 сторінок.
Завершальна частина, «Пісня дібров», вийшла 2022 року, коли Східна Європа охоплена війною 1854 року. Цей том пропонує відповіді на питання, які тримали інтригу двох попередніх книжок. Це «справжня історія Сірого Ордену»: про братів, що шукали безсмертя; джурів, які зрадили волю Мамая; і месника, що спричинив Вовчу війну. Тут ідеться про важкий вибір і гідність його нести, щоб зрештою звільнити світ від прокляття характерників. У центрі сюжету не тільки завершення військового конфлікту, а й питання, чи може Орден існувати без обіцянки, на якій тримався з самого початку. Одна з читачок на Goodreads порівнювала очікування від цієї книги з «Вітрами зими» Джорджа Мартіна, відзначаючи, що автор дає відповіді на більшість питань, які виникають під час читання, хоча місцями буде боляче – особливо прощатися з героями. Нове видання від Видавництва Старого Лева 2025 року вийшло на цілих 752 сторінки, значно об’ємніше за оригінал.
Три книжки «Літопису Сірого Ордену» створюють послідовну еволюцію: від юнацької пригоди, через війну як моральне випробування, до фіналу, що пояснює саму природу Ордену. Їх варто читати саме в порядку виходу, адже перший том закладає основу світу й знайомить з героями, другий ставить питання про ціну, а третій дає відповіді. Для автора, який поєднує арабістику, ІТ та військову службу, це не просто гра в альтернативну історію. Це вагома спроба показати, що українська історична уява здатна творити власний фентезійний канон – і отримана в квітні 2022 року нагорода Chrysalis, приблизно за півтора місяця після початку повномасштабного вторгнення, лише підкреслює актуальність і глибину цього твору.
