
До деяких книжок підступаєшся, як до гірської вершини: спершу оцінюєш масштаб і лише потім обираєш маршрут. «Нескінченний жарт» саме така. Роман американця Девіда Фостера Воллеса вийшов у 1996 році й налічує понад тисячу сторінок. Майже сотню з них займають 388 докладних приміток, і багато з них неймовірно смішні. Книга нещадно висміює порожні вподобання сучасної Америки, а водночас із явним задоволенням у них купається.
Фільм, від якого не можна відірватися
Дія відбувається в недалекому майбутньому. «Нескінченний жарт» тут ще й назва фільму, який зняв авангардний режисер-бунтар Джеймс Орін Інканденца. Стрічка нібито така смішна, що глядач передивляється її знову й знову, закидає все інше в житті й урешті помирає від нестримного реготу. За майстер-копією полюють усі: сумнівні типи, урядові відомства, радикальні угруповання. Цей хаос затягує і мешканців Ennet House, бостонської клініки для людей із залежностями, і учнів сусідньої Enfield Tennis Academy.
Два полюси книги
Ці дві локації задають романові два протилежні центри тяжіння. Ennet House дозволяє Воллесу показати, наскільки залежність пронизує споживацьку культуру і яке місце в ній посідають наркотики. Tennis Academy — це приголомшливе бачення спортивної теплиці, де вирощують дітей для індустрії, якій більшість із них потім буде байдуже. Автор знав цей світ зсередини: у юності Воллес був тенісистом із регіональним рейтингом.
Примітки, які стали частиною сюжету
Якщо бути педантами (а цей роман до педантизму привчає), то «примітки» тут насправді кінцеві: вони зібрані наприкінці книги. Є й ще один штрих. Воллес сам пояснював свій вибір у листі до редактора Майкла Пітча (Michael Pietsch), коли вони працювали над рукописом. Про це пізніше написав D.T. Max у The New Yorker (2009). Автор хотів, щоб основний текст читався легше, але зберігав розлогий, «втручальний» авторський стиль. Крім того, примітки імітують потоп інформації, який він передбачав у майбутньому, і додають медичної та технічної достовірності. Вони ще й буквально змушують читача гортати книгу туди-сюди, і це перегукується з темами роману. Нарешті, вони давали змогу стиснути текст, не втрачаючи важливого.
Трохи історії
Назва походить із «Гамлета»: так принц говорить про блазня Йорика, тримаючи його череп. Робочу назву роману Воллес вигадав інакшу — «A Failed Entertainment».
Редактор Пітч скоротив рукопис приблизно на 250 сторінок, але кожне рішення залишалося за автором.
Книга вийшла 1 лютого 1996 року у видавництві Little, Brown. У 2005 році журнал Time включив її до списку 100 найкращих англомовних романів, виданих від 1923 року.
Чому її варто взяти на безлюдний острів
Винахідливість, мовна оригінальність, пишнота деталей і гра: усе це тут у надлишку. Це книга, до якої повертаються, а не просто прочитують. Якщо ви шукаєте текст на довгі місяці читання, де є і сміх, і біль, і розмова про те, чим ми заповнюємо порожнечу, «Нескінченний жарт» вам до смаку.
Книга Девіда Фостера Воллеса «Infinite Jest» представлена в каталозі good-book.store
