«Цього літа я стала вродливою» — це атмосферна літня історія, яка розповідає про перше кохання, канікули, вечірки, проведення часу з близькими та дорослішання. Хоча стосовно останнього пункту я готова посперечатися, але про це трохи згодом.
Побачивши відгуки на Goodreads, не скажу, що я здивована, але трохи не розумію читачів, які оцінюють книгу настільки серйозно, ставлячи їй 1 чи 2 зірки. Будемо об'єктивними: це не найгірше, що можна прочитати. Особисто мені сподобався опис літніх днів, моменти, коли головна героїня Беллі сама чи разом зі своїм «хлопцем» Кемом ходила до океану, щоб поплавати чи просто пройтися піском і відчути свіже повітря, розповідаючи одне одному те, чого не сказали протягом дня, адже ввечері обставини ставали більш інтимними. Завдяки передачі цього літнього настрою книга заспокоює і налаштовує на думки про шезлонг, де можна намаститися кремом та засмагати, поки не зайде сонце.
Але якщо говорити про щось більше, ніж просто відпочинок, тут усе складніше. Виникають непорозуміння у взаєминах Беллі та її близьких друзів Джеремайї й Конрада, з якими вона проводить кожне літо у пляжному будинку Сюзанни — матері тих двох хлопців. Саме навколо цих трьох персонажів і будується основна сюжетна лінія. Звісно, є й інші другорядні герої, такі як мати та брат Беллі, але не буду загострювати увагу на кожному, бо мова йде саме про любовний трикутник. Це справді цікаво — спостерігати з боку як читач. Коли спілкування спочатку відбувається як між друзями, які знають одне одного змалку, а потім наростають інтриги та таємні почуття, які наприкінці випливають назовні.
Звісно, в цій книзі є багато моментів, які можуть дратувати чи бентежити, а саме те, як поводяться герої. Їхні емоції занадто гіперболізовані. Якщо брати за приклад Беллі, то вона одразу на все ображається, і ця риса залишається з нею до кінця книги. І тут якраз можу згадати пункт про дорослішання, який був на початку. Тому що, коли людина змінюється, то відбуваються зміни в її поведінці, а те, що Беллі дується або показує язика — це дуже дитяча поведінка, хоча пам'ятаю, в одному моменті вона втрималася і не стала цього робити Конраду, ну як же без цього.
Щодо нього, до речі, то він показує себе як типовий «ред-флаг» стосовно тих, хто його оточує: неважливо, чи це мати, чи брат, він частіше за все відсторонений, наче знаходиться десь в іншому світі, йому весело тільки тоді, коли вип'є пива або ще чогось. І напевно тільки Джеремайя є розумним і адекватним хлопцем серед їхнього трикутника. Він бува теж може вибухнути у сварці, але це не було чимось постійним, частіше за все він робить усе мирним шляхом, пропонує альтернативні варіанти, проявляє тепло і завжди поруч. Так і не розумію, чому Беллі не обрала його, бо Конрад — ще така дитина, як і вона сама, тому, напевно, вони й знайшли спільні точки дотику. А Джеремайя заслуговує на когось кращого, хто буде його поважати і цінувати.
Рекомендую цей роман підліткам, які тільки починають виходити із зони комфорту, шукають пригод та нове спілкування. Це легка та драматична історія, яка повністю занурює в себе й відгукується — саме те, що мені зараз потрібно. Попри недоліки персонажів, головною перевагою роману стала саме його атмосфера, яка змушує хоча б на кілька годин перенестися до океану, забути про буденні справи й просто насолодитися читанням. У майбутньому придбаю другу частину — подивимось, що чекає попереду.
Оцінка: 3,5 зірки.
