Так як зараз читаю непристойно мало, то поділюся враженням на прочитане ще у квітні 2021 року. Ніби нещодавно, але в той же час – у минулому столітті.
Це книга Нати Гриценко (перекладачки “Віртуальне світло”, “Чорна діра”, і багато інших відомих книг і коміксів) – “Тінь на порозі”, видавництва Академія, 2017-го року виходу.
***
У Томаша було важке дитинство і юність. Його постійно мучив головний біль та видіння. Внаслідок цього погані відносини з батьком і взагалі у родині. В певний момент він просто розірвав з ними відносини. Але все одно не зміг позбутися їх впливу остаточно.
Думаючи, що він вилікувався і позбавився минулого, хлопець зустрічає дівчину Соню при дивних і трагічних обставинах. Тут більш менш спокійна частина його життя закінчується і запускається вервечка подій, що змінюють світосприйняття назавжди. Приводять хлопця до розуміння, що він страждав не від хвороби – він має здібності. І саме тому його шукають небезпечні особи.
***
Не буду розкривати деталі, але сюжет закручується стрімко і цікаво. Найголовніше, що тут немає якогось вселенського зла типу умовного “Саурона”. Томаш бореться з власними “демонами”, родичами, які не хотіли його приймати і звичайним “антагоністом”, який просто переслідує власні цілі. На цьому шляху його підтримують старі і нові вірні друзі. Без них він не зміг би подолати все, що приготувала доля. Звісно, що не все так просто і роман (повість?) дає завʼязку на обширніший сюжет і цікавий світ. І я впевнений, що Ната скоро порадує нас продовженням і доповненням.
Ви отримаєте все, що бажає душа читача: кохання, дружба, складні відносини з родичами, битви за допомогою надприродних здібностей. Якщо вам потрібна підказка на що може бути схожа книга, то це буде перший сезон серіалу “Легіон”. Звісно це не плагіат чи щось подібне, але я знайшов деякі концепції схожими (це не дивно, бо на сайті Khatacomb є стаття Нати про цей серіал, де вона розбиває його на складові. Почитайте).
“Тінь на порозі” яскравий приклад чого я не кидаю книги, якщо початок не дуже вдалий. Перші сторінок двадцять наштовхували мене на думку, що буде скучно і якось шаблонно, але я був настільки не правий, що трохи ніяково перед собою. Наступні 200 сторінок проковтнув за вечір, бо історія не відпускала до самого кінця.
Та якою б книга хорошою не була, почекайте розширену, вдосконалену версію від нового видавця. З Академією у неї склалися не дуже вдалі відносини (кому цікаво про це можна почитати тут). Звісно всіх подробиць не знаю, але знаю, що новий рукопис завершено і процес пішов. Тримаю кулачки.
Наостанок послухайте нову пісню Нати та її гурту Casa Ukrania.
