Це перша куплена мною манґа ще в часи до манґопокаліпсису. І вона ж стала першою прочитаною.
Починається все просто – хлопець-підліток переїжджає до дідуся і бабусі у невелике місто і стає новеньким у класі. Не встигнувши навіть познайомитись із однокласниками, він потрапляє у лікарню із загостренням хронічної хвороби.
Одразу з перших сторінок автор дає зрозуміти, що навчальний рік буде непростим. Знайомство з однокласниками проходить дивно, у школі всі поводяться так ніби щось приховують, але водночас хочуть щось йому розповісти. В цей час починають відбуватися загадкові смерті. Не тільки школярів, але і їх родичів.
Юкіто Аяуцджі вміло нас водить коридорами школи і заплутатує до самого кінця. Головний герой намагається дізнатися, що відбувається навколо, але допомоги він майже не знаходить. Складні відносини з однокласниками стають ще гіршими. Нормально поговорити він може тільки з тіткою і дівчинкою Місакі-Мей, але жодна з них не дає потрібні йому відповіді.
Тут немає відверто кривавих сцен чи монстрів, хоча на обкладинці фігурує наліпка 18+. Якщо хто б спитав мене як можна коротко описати “Іншу” це буде містичний детектив. Налякати нас хочуть поступовим нагнітанням саспенсу і це діє. Я декілька разів намагався у себе в голові вгадати фінал, але в мене не виходило. Загалом манґою задоволений. Хоча я в ній і не сумнівався – японці вміють в горор.
Кінець наче і позитивний, але я б не назвав це happyend-ом.
Важлива порада від мене – читати всі 4 томи одразу, тоді складеться максимальний ефект від твору. Купуйте — не пожалкуєте.
