(TW: ЗОБРАЖЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЛЯ, НАСИЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ, БЛЮВОТА)
Ти насилу притягла себе на заняття наступного дня. Друзі помітили твою пригнічену поведінку. Що ти їм відповіла? Чи відповіла взагалі? Ти не знаєш, у тебе навіть сил турбуватися про це не лишилося. Все, що ти пам'ятала, так це те, як ти прокинулася з засохлими на щоках сльозами, спакувала свій обід та пішла до школи. Не більше. Потім доведеться просити в друзів конспекти.
Настало 18:12. Ти закінчила всі хатні справи та домашнє. Навіть змогла знайти всі речі та заховати їх, створивши кілька схованок, як і радила сестра. Більше робити не було чого. Але читати далі записник було небезпечно. Ти не хотіла, аби вчорашнє повторилося. Можливо, ти почитаєш пізніше.
Неочікувано брякнув телефон. Матір написала тобі. Як завжди, в'єтнамською. Ти забула більшість мови, бо з дитинства живеш в Австралії, але все ще здатна зрозуміти суть повідомлення.
Матір: Я лишила на плиті каструлю з рагу з яловичиною. Розігрій його та додай приправ. Яловичий бульйон в холодильнику. Хліб на столі. Я буду лише один шматок, відрізаний та змащений маслом. Зі своїми – роби що хочеш. Підсмаж хліб в духовці протягом 3 хвилин на 180 градусах. Закінчи з усім до того, як я повернуся додому.
Натяк був зрозумілий. Зробиш щось не так, і тобі кінець. Тобі було страшно. Що як ти десь помилишся? Думай раціонально, не час панікувати. Якщо почнеш зараз, у тебе ще буде час виправити все, якщо щось піде не так. Так, пречудово. Ти підійшла до плити та увімкнув її. Не час лякатися, просто зроби це.
18:43. Ти з полегшенням зітхнула. Ти ідеально підсмажив хліб, і яловиче рагу була прекрасним на смак. Звісно, ти гірша кухарка порівняно з сестрою, але навіть Матір це задовольнить. Гарне ставлення Матері було дуже корисним, якщо не обов'язковим. Можливо, ви навіть зможете разом провести трохи часу. Може, Лан повернеться додому, і ви всі зможете насолодитися цією прекрасною яловичиною, як щаслива родина. Ти навіть надумала підсмажити і їй хліб. Було б добре.
Якби це було правдою, звісно.
Ти чекала повернення Матері додому. Вийшла її привітати. І, на диво, вона привітала тебе у відповідь.
— Спочатку повечеряю з тобою, тоді піду в душ. Я така голодна! — сказала вона. Вона говорила лагідно. Занадто лагідно. Щось було не так. Але ти вирішила не слухати свою інтуїцію.
— Роззувайся, а я все підготую! — радісно сказала ти. Можливо, все і правда було лише кошмарним сном.
Ти швидко накрила на стіл і насипала вам рагу. Поклав на стіл тости. Виглядало неймовірно. Матір всміхалася, спостерігаючи за тобою. Але щось було не так. Чому вона така щаслива?
Ти вирішила не слухати свою інтуїцію.
Матір увійшла в їдальню. Все ще всміхаючись вона сіла за стіл. Чому вона все ще всміхалася?
— Лін, чого ти чекаєш? Ну ж бо, ходи сюди, — покликала вона.
Ти підкорилася й увійшла до їдальні. Матір запросила тебе сісти. Ви почали їсти. Вона відкусила шматок тоста і задоволено ним захрустіла.
— Як смачно! Ти добре постаралася, — вигукнула вона, прикриваючи набитий рот.
Ти усміхнулася у відповідь.
— Скуштуй рагу, мамо. Я постаралася з приправами! — відповіла ти з набитим ротом.
Тобі варто було послухати свою інтуїцію.
Вираз матері одразу погіршився, щойно вона спробувала ложку рагу. Ти ще ніколи не бачила, щоб Матір так швидко злилася. Такою тихою, холодною люттю. Ніби бомба сповільненої дії.
— Лін, скільки солі ти поклала туди? — спитала вона. Її голос став різким. Вона поклала ложку на тарілку.
— Не знаю, я не міряла. Щось не так? — розгублено спитала ти.
— Занадто солоно. Навіщо ти поклала стільки солі? Жахливий смак.
Ти не розуміла. Ти стільки сил витратила на все. Казати, що смак жахливий — це вже занадто. Чому вона так сказала?
— Але мені смакує! Мені подобається! — розчаровано вигукнула ти. Сльози застелили очі. Ні, треба терміново заспокоїтися, це було в правилах. Ти відчула, що втрачаєш контроль.
— Тобі вистачає сміливості сперечатися з матір'ю? Будь вдячною, що я тебе ще не покарала. Могла б принаймні вибачи...
— Ні!.. Я доклала до всього стільки зусиль! Мені сподобалися приправи, які я додала, і наскільки воно солоне! Принаймні... ПРИНАЙМНІ ти могла б запропонувати пораду, замість того щоб... щоб казати жорстокі речі, — зірвалася ти.
Вираз Матері змінився на лють.
— Ти живеш в МОЄМУ будинку, користуєшся МОЇМИ речами і їси МОЮ їжу, але ще можеш нити? Для чого я працюю, як проклята? Щоб ти поводилася, як невдячне щеня? — підвищила голос вона, повертаючись до рідної мови. Знову з'явився її північний акцент.
Але ти не поступилася.
— Але я допомогла тобі приготувати їжу! Звісно я мушу використовувати інгредієнти, які ти мені дала! Мені довелося використовувати сіль, бо рагу саме собою було занадто пісним. Тому ти й сказала мені додати приправ! — закричала ти. Твій голос надломився.
Матір різко встала зі стільця та пішла на кухню. Ти розгублено спостерігала за нею. Повернулася вона з нерозкритою пачкою солі в руках. Поставивши її на стіл, Матір схопила свою тарілку і вилила її вміст у твою. Гаряче рагу плеснуло на тебе, боляче обпікаючи. З твоїх губ зірвався вигук болю.
Вона розкрила пачку солі, зачерпнула долонею та висипала у твою тарілку. Ти нажахано дивилася на неї.
— Якщо тобі настільки, курва, подобається сіль, їж скільки душі завгодно! Що скажеш? — посміхнулася Матір, заходячи тобі за спину.
Твої коліна все ще боліли від гарячого рагу, але ти була не здатна навіть поворухнутися чи відірвати погляд від тарілки. І перш ніж ти зрозуміла, що відбувається, одна рука смикнула тебе за волосся, поки інша змусила взяти до рук ложку.
— А ну не хнич над тарілкою, чи тобі мало солі?! — кричала вона, стискаючи хватку.
Було дуже боляче. Вона змусила тебе зачерпнути рагу.
— Що ж ти не їси, якщо тобі так подобається?! Твоя клята сестричка більше не прийде тебе рятувати! — рикнула Матір, засовуючи ложку тобі в рот. Вона наткнулася на зуби й змусила тебе закашлятися.
Вона пхала тобі в рота ложку за ложкою. Ти безрезультатно намагалася вирватися. Хватка Матері було занадто сильною. Рот болів від солоного рагу, що туди проштовхувала матір. Одною ти ледь не вдавився. Інша боляче подряпала піднебіння. Невже пішла кров? Чи був металічний присмак на ложці твоєю власною кров'ю? Ти давилася їжею.
— Їж, жалюгідний опариш! — голосила Матір. Ти навіть уявити не могла, що такі образливі слова могли залишити її рот. Щось в підсвідомості нагадало, що Лан мусила терпіти це роками.
Зрештою, Матір зупинилася. Грубо відкинула твоє волосся і руку. Ти голосно схлипувала. Все обличчя було в сльозах, соплях та рагу.
— Коли закінчиш рюмсати приберись тут. Щодня будеш жерти це кляте рагу, поки воно не закінчиться, — холодно сказала вона, йдучи геть до своєї кімнати.
Боковим зором ти бачила, що її губи зігнулися в огидній холодній посмішці.
Ти влетіла до вбиральні, схиляючись над унітазом. Тебе підкинуло і наступні кілька секунд ти відчувала лише блювоту та її солоний присмак. Ти важко дихала. Від смаку гіркої жовчі пекло горло. Знову стало нічим дихати. Сльози змішалися з блювотою. Ти бачила, як вони плавають на поверхні, разом зі шматочками моркви та картоплі. Огидно.
Ти виблювала решту рагу (а може й все, що взагалі з'їла за день). Всередині було пусто. Ніби всередині був вир відчуттів та водночас нічого. Сором, сум, страх. Ти просто хотіла, щоб все скінчилося.
Тобі треба було припинити плакати.
Але ти все одно продовжила плакати, як клята плаксійка.
Минула частина | Зміст | Наступна частина
