Мабуть, кожен письменник, навіть той, кого згодом увінчають найвищими преміями, має в шухляді рукопис, про який не хоче, щоб хтось знав. Але що, якщо це не просто ранні спроби, а детектив про вовкулаку, написаний за дев'ять днів під псевдонімом? Звучить як зав’язка для роману, чи не так? Саме така історія трапилася з Джоном Стейнбеком, тоді ще двадцятивосьмирічним чоловіком, без жодного успішного роману за плечима. Він жив у котеджі в Пасифік-Гроув, а влітку 1930 року сів і, підписавшись Пітером Пімом, створив 233-сторінковий рукопис, ілюстрований власними малюнками.
Там, у вигаданому каліфорнійському містечку, під повним місяцем гинули люди, а слідчі розводили руками, підозрюючи надприродну істоту. Видавці тоді книжку відхилили, і відтоді єдиний її примірник зберігається в архіві одного Техаського університету. Стейнбек писав другові, що не бажає публічності щодо цієї праці, і, можливо, це й на краще. Адже парадокс полягає в тому, що за дев'ять років цей самий автор видасть "Грона гніву" — роман, що здобуде Пулітцерівську премію, а згодом, 1962 року, його нагородять Нобелівською за "реалістичні й образні твори, що поєднують співчутливий гумор з гострим соціальним баченням". Професор, який знайшов той рукопис про вовкулаку, вважає, що саме його несхожість на майбутню реалістичну прозу і пояснює псевдонім. Як бачимо, навіть генії починали з нетипових, відхилених експериментів, які, втім, не знищували.
Звідки взявся геній: від Салінас до Стенфорда
Щоб зрозуміти, звідки взялася ця суміш співчуття та гострого бачення, варто зазирнути в початок шляху. Джон Ернст Стейнбек народився в лютому 1902 року в Салінасі, Каліфорнія. Його родина мала німецьке, англійське та ірландське коріння; дід скоротив прізвище, емігруючи до США, а мати працювала шкільною вчителькою. Саме Долина Салінас та узбережжя Тихого океану, розташоване неподалік, стануть тим тлом, де розгортатимуться багато його історій.
Школу він закінчив у 1919-му, потім з перервами вчився в Стенфордському університеті, але диплома так і не отримав. У 1925 році, сповнений амбіцій, подався до Нью-Йорка шукати журналістської та літературної роботи. Перебивався ким доведеться – і будівельником, і репортером, але врешті повернувся до рідної Каліфорнії.
До того, як написати про вовкулаку, він встиг побути доглядачем дачі на озері Тахо, де мав час для письма. А 1929 року світ побачила його перша книга, роман "Cup of Gold" про корсара Генрі Моргана, виданий у Нью-Йорку. Того ж року батьки віддали йому з майбутньою дружиною безкоштовне користування будинком у Пасифік-Гроув, де він і осів. Одружився у січні 1930-го, а восени того ж року познайомився з морським біологом, який став другом і філософським співрозмовником – Едвардом Ріккетсом. З ним у 1940 році Стейнбек вирушить в експедицію, що згодом виллється у спільну книгу "Sea of Cortez". Тож 1930 рік був для нього справді насиченим: і особисті зміни, і нові знайомства, і, як тепер ми знаємо, детектив про надприродне.
Велика проза й великі нагороди
Справжнє визнання не забарилося, прийшовши у середині десятиліття. "Tortilla Flat" (1935) про монтерейських бідняків принесла йому Золоту медаль, "In Dubious Battle" (1936) – премію як "Каліфорнійський роман 1936 року". А "Про мишей і людей" (1937) – після успішної театральної постановки – здобув премію Нью-Йоркського кола театральних критиків.
"Грона гніву" (1939), що виросли, зокрема, з його репортажів про сезонних робітників для газети, принесли автору Пулітцерівську премію та Національну книжкову премію. Цей роман викликав різкі суперечки: одні бачили в ньому важливий документ соціальної кризи, інші – політичну агітацію. Після цього були Хрест Свободи короля Гокона, членство в Американській академії мистецтв і літератури, Нобелівська премія, а потім і Президентська медаль Свободи. Цікаво, що під час оголошення Нобелівського рішення одна з провідних газет вийшла з редакційною статтею, що ставила під сумнів, чи заслуговує на таку відзнаку "моральний погляд тридцятих років". Після 1962 року Стейнбек романів уже не писав, залишивши нам спадок, який продовжує бентежити уми.
Чотири грані "морального експерименту": Стейнбек українською
"BookChef" у серії "Класика" видав чотири романи Стейнбека, які дозволяють простежити його шлях — від повісті 1937 року до останнього роману, написаного за рік до Нобеля. Вони показують Америку як своєрідний моральний експеримент, де гроші, земля, праця й спільнота постійно ставлять героїв перед вибором, який не можна відкласти. Письменник не оцінює своїх персонажів з безпечної відстані. Фермер-мігрант, продавець бакалії чи каліфорнійський землероб для нього — рівнозначні матеріали для роздумів про те, на що людина здатна заради мрії.
"Про мишей і людей"
Ця повість (українське видання 2022 року, 112 сторінок, тверда обкладинка) — найкоротша з представлених у добірці, ідеальна точка входу. Історія про двох сезонних робітників, Джорджа і наївного велетня Ленні, які мріють купити клаптик землі в розпал Великої депресії. Їхній план, що здається все реальнішим, руйнується через низку подій на фермі. Назва походить від відомого вірша, що говорить про плани мишей і людей, які часто йдуть шкереберть. Повість побудована як послідовність сцен, близьких до п'єси, що, можливо, й пояснює її театральний успіх. Вона дає відчути авторську інтонацію: співчуття без сентиментальності.
"Грона гніву"
Роман (українське видання 2023 року, 672 сторінки, тверда обкладинка) розповідає про родину малоземельних фермерів, які залишають свою ділянку в Оклахомі й рухаються на захід у пошуках нового життя. Це проза, що перетворює статистику на конкретні долі. Стейнбек чергує розділи про родину Джоудів з коротшими "міжрозділами", які показують ширшу картину міграції, роблячи роман документом епохи. Ця книжка, що виросла з репортажів автора про сезонних робітників, здобула Пулітцерівську та Національну книжкову премії, а також була екранізована.
"На схід від Едему"
Дія розгортається в долині Салінас, і Стейнбек будує сюжет на біблійній історії Каїна та Авеля, де центральними фігурами є Адам Траск і його сини, а дружина Адама постає антагоністичною силою. Образ родинного саду, що нагадує Едем, але в якому немає справжнього щастя, — ключова метафора роману. Герой Семюел Гамільтон змальований із маминого батька самого Стейнбека. Це найбільша за обсягом книжка добірки (українське видання 2025 року, 864 сторінки, тверда обкладинка). Роман ставить питання про спасіння і свідомий вибір бути добрим, нерідко читається як найособистіший твір автора.
"Зима тривоги нашої"
Останній з опублікованих Стейнбеком романів (українське видання 2026 року, 432 сторінки, тверда обкладинка). Історія Ітана Аллена Гоулі, нащадка колись заможного роду, ветерана війни, що працює продавцем. Його бажання повернути колишню велич штовхає на дії, що суперечать його совісті. Роман досліджує тонку межу між приватною чесністю й спокусою підступних шляхів. Назва відсилає до відомих слів з Шекспіра. Тут не соціальна катастрофа визначає долю героя, а компроміси, на які він іде сам, і саме тому роман часто читають як відповідь на питання про моральний стан післявоєнного американського суспільства.
Всі ці чотири книжки, доступні українською, охоплюють усю траєкторію кар'єри Стейнбека. Їх об'єднує не лише Каліфорнія чи тема бідності, а й одна сталість: герої Стейнбека ніколи не є просто жертвами обставин чи лише їхніми господарями, вони завжди вибирають, навіть коли вибір мізерний. Читати їх варто саме за хронологією — тоді стає видно, як від співчуття до тих, кого ламає система, автор рухається до питання, що ламає людину зсередини. А історія з Пітером Пімом лише нагадує: перед цим Стейнбек пройшов довгий шлях проб і відхилених рукописів, без яких ці великі книжки навряд чи з’явилися б.
