Навіщо нам читати, коли ми можемо гортати соціальні мережі? Чи може література зробити нас менш самотніми? Як дружити з книгою? Відповіді на ці питання в есе.
Про досвід тренувань, здорове харчування та враження від класичної літератури.
Аналіз історичної хроніки Вільяма Шекспіра "Генріх V" в контексті російсько-української війни
«я не маю жодного права критикувати книжки і я не роблю цього, тільки якщо їх не ненавиджу», сказав колись марк твен. однак з кількості письменників, яких він критикував або недолюблював, можна дійти висновку, що ненавидів він багато що.
за своє життя александр дюма написав 100 тисяч сторінок. під його іменем вийшли численні романи, есе, оповідання, п'єси, тревел буки, історичні книги і навіть кулінарна книга на майже 1200 сторінок! проте чи написав він це сам?...
Роман залишив дуже хороше враження. Він легко читається, захоплює подіями, персонажами і загальною динамікою. Це не той тип літератури, який змушує постійно копатися в підтекстах, але при цьому він не поверхневий. Тут є чіткі ідеї і сильні сюжетні лінії, які дають про що подумати
Я являюся великим прихильником письменника, і особисто для мене це письменник, романи якого викликають великі роздуми: про людей, про світ, про природу речей, віру, людяність, жорстокість, соціум, людину в світі та соціумі і т.д., і т.д.
Загалом роман мені сподобався. На початку було дискомфортно вникати в суть, оскільки я не люблю сетинг козацтва та Речі Посполитої. Проте поява Богдана Хмельницького вже в першому розділі втримала мою увагу й викликала інтерес до подальшого читання.
Новела розповідає про двох друзів — Джорджа та Ленні. Двох парубків, які шукають своє місце в цьому світі й мріють про власний дім.
“How can one person make another person so happy? What amazing powers we must have, hidden deep inside us?”
«Король у Жовтому» поставав як неймовірний витвір мистецтва, неймовірний настільки, що жодна людина не могла витримати тієї напруги, яку викликали слова. Здавалося, наче у тих словах ховалась есенція найчистішої у світі отрути.
чомусь у класичній літературі проглядається тенденція, що найчастіше ті, хто писали про таємниці й містику, самі ставали жертвами загадкових смертей/зникнень. деякі справи так і залишаються не розгаданими донині, тож ми можемо вкотре їх розглянути у пошуках істини.
Історія, яка насправді куди глибша, ніж здається на перший погляд. Твір, що входить у рейтинг 100 найкращих книг усіх часів. Головний шедевр 20 століття. На його основі був створений спектакль, а у 1979 вийшла екранізація Мілоша Формана.
Розвиток американської літератури ХХ століття — від класичних романів епохи джазу до експериментальної прози кінця століття
Сьогодні я поділюся своїми враженнями від епатажного та свого часу шокуючого роману Октава Мірбо - “Щоденник покоївки”.
Вірджинія Вулф є дійсно яскравою, унікальною, непересічною письменницею та винахідницею на літературній ниві. Вона подарувала сучасникам та майбутнім поколінням новий жанр прози, який літературознавці згодом назвуть провідним прийомом модернізму - “потік свідомості”.
Люди здається забули, що література - це мистецтво. І насправді неймовірно потужне мистецтво, яке здатне змінити світ, як ніщо інше. Але тепер це мистецтво залишилось для маргіналів.
Ну що ж і я прочитала цей твір класичної літератури, який записаний у кожному списку до прочитання за життя.
Як зробити людей тупішими заборонивши книги і чому ми вже на крок попереду до цього?
шукаю себе на сторінках книг
🦊
