Наразі я перебуваю на такому етапі свого життя, коли більшість мого читального списку складає світова класика. Зокрема останніми творами, які я прочитав є “Нудота” Сартра від видавництва “Book Chef” і перший том “У пошуках втраченого часу. На Свановій стороні.” Марселя Пруста від видавництва “Folio”. Зараз почав читати “Пані Боварі” Гюстава Флобера від того ж видавництва “Folio”. Так, маю свого роду подорож в світ французької літератури, яка видається доволі цікавою та різноманітною. Крім того, що всі згадані тут твори вважаються світовою класикою, їх поєднує ще одна спільна риса — погане видання.
Почнемо з “Нудоти” від “Book Chef”. Загалом книга оформлена доволі добре: хороший шрифт, не найгірший папір приємного жовтуватого відтінку, тверда обкладинка, стрічкова закладка. Проте протягом книги зустрічається, за моїми приблизними враженнями, точно не рахував, до десятка помилок — це, в основному, орфографічні помилки. Враховуючи те, що цей роман складно назвати великим, він займає всього 256 сторінок, неприємно бачити такі помилки. Я чув відгуки від знайомих про книжки цієї ж серії цього ж видавництва “Book Chef”, зокрема про “1984” Джорджа Орвелла, які теж нарікали на кількість помилок в тексті книжки. Здавалося б, невеликі книжки, серйозне видавництво, що заважає друкувати класичні твори якісно? На мою думку, це певною мірою знущання над твором, адже в моєму випадку, я був захоплений “Нудотою”, але халатне ставлення до перевірки тексту щоразу псувало загальне враження від книги.
Далі перейдемо до Пруста від “Folio”. Ця книга, на перший погляд, теж оформлена доволі добре. Під глянцевою обгорткою з портретом автора ховається тверда палітурка з імітацією шкіри та назва роману, витиснена імітованим сріблом. Розгорнувши книгу, в очі відразу кидається білосніжний папір. В книзі часто натрапляєш на сторінки, які склеєні між собою ближче до корінця і їх не можна повноцінно розгорнути. В цій книжці багато орфографічних помилок, більше ніж у “Нудоті”, але і об’єм більший у два рази.
Ще однією “особливістю” цього видання є плаваюче ліве поле. Чомусь на початку книги ліве поле дорівнює приблизно 1.5 сантиметра, а в кінці зменшується до 1 сантиметра. Це, звісно, мало впливає на процес читання, але викликає питання з приводу якості підготовки до друку, бо це виглядає як недогляд.
І остання книга з обурливим для мене оформленням — “Пані Боварі” від видавництва “Folio”. Ця книжка, на відміну від інших трьох, надрукована в м’якій обкладинці, що, як на мене, доволі дивно для серії під назвою “Світова класика”. Особисто у мене, м’яка обкладинка асоціюється з не дуже якісним чтивом і тому дивно бачити класичний твір в такому виконанні. Також варто відмітити погану якість паперу. Він тонкий і через це все, що надруковано з іншого боку сторінки, просвічується, створюючи візуальний шум навколо тексту, який змушує більше напружувати очі. Пишучи ці рядки я також згадав про ще одну класичну книгу від цього видавництва, з іншої серії, але з ще більш жахливою якістю паперу і друку. Це роман Джека Лондона “Мартін Іден”. Буду відвертим, місцями очам було дуже боляче розбирати весь цей хаос рядків, їхніх тіней та відбитків на поганому папері.
Щодо помилок в “Пані Боварі”, то я тільки почав читати цю книгу, наразі прочитавши близько 50 сторінок, помилок не помітив. Що дійсно мені дуже не сподобалося в цьому виданні то це те, що на зворотному боці обкладинки, де зазвичай пишуть короткий опис твору, наведено величезний спойлер сюжету. З одного боку, я розумію, що твір далеко не новий і є величезна ймовірність спіймати спойлери на сюжет деінде. З іншого боку, я не розумію навіщо ось так відверто зривати завісу перед читачем, який тільки планує прочитати цей твір або стоїть посеред книгарні і вирішує чи до душі йому буде ця книжка. Зі мною це взагалі відбулося доволі кумедно. Через те, що книжка з м’якою обкладинкою, я поклав її на стіл “обличчям” донизу, бо мені не подобається як задираються перші сторінки. Наткнувшись очима на декілька абзаців позаду, я почав машинально їх читати. Ось пару речень про автора, ось уже про сам твір, а ось і спойлер, як я підозрюю, фіналу.
Я не знаю, чому у видавництв таке ставлення до класичних творів. Враховуючи те, що “Folio” це одне з небагатьох видавництв, які друкують класичні твори, до мене залишається незрозумілою така якість видань. Я розумію, що є бажання зекономити і більше заробити, проте наступного разу, коли стикнуся з вибором купити книгу видавництва “Folio” чи піти пошукати її в бібліотеці, то спираючись на пережитий досвід, яким я поділився тут з вами, я з більшою ймовірністю візьму бібліотечну книгу і не стану платити за таке халатне ставлення до класичних творів. Звісно, хочеться мати бібліотеку власних книг, але хочеться, щоб ці книги подобалися не тільки наповненням, але і зовнішнім виглядом та ергономікою.
P. S.
Перепрошую за орієнтацію деяких зображень, я так і не зумів розібратися як це працює тут.
