Я відчуваю постійну незадоволеність теперішнім світом і станом речей у ньому. Зрозуміло, що теперішній світ це не зовсім те місце, де хотілося б бути тут і зараз, але якщо глянути назад, то краще ніж зараз досі не було, але і те, як є зараз теж обурює.
Тут хотілось би відкинути глобальні аспекти і сфокусуватися на людях як таких. На тих людях, яких ми бачимо щодня. На тих людях, яких ми навіть можемо і не бачити наживо, але бачити їхнє цифрове існування. На тих людях, які так чи інакше впливають або не впливають на наше життя.
Я би назвав епоху, в якій ми живемо, епохою невігластва. Як би парадоксально це не було, але зараз, коли об'єми інформації і знань, якими володіє людство, щодня зростають, люди залишаються невігласами. Навіть не просто дурними, а невігласами. Невігласами, бо варяться в своєму ріденькому бульйоні з випадкових фактів та незасвоєної інформації і вдовольняються цим, протестуючи проти пізнання чогось більшого від шкільної програми і декількох цитат відомих людей, якими їм зручно виправдовувати ті чи інші вчинки.
Беручись за таку критику, я роблю це з великим острахом, адже я не маю абсолютної впевненості в тому, що я маю рацію, але я маю інтуїтивне відчуття, що в цьому є хоча б частка істини. Я багато чого не знаю про цей світ, але, на відміну від людей описаних вище, я маю постійну жагу до пізнання цього світу. Мене не вдовольняють прості факти емпіричних наук для пояснення світу як такого. Вони є важливими для мене, я ні в якому разі їх не заперечую і не цураюся їх. Бо ж ці емпіричні науки і їхні відкриття дозволяють дивитися на буття і світ під іншими кутами. При цьому для мене емпіричні науки водночас є і певною мірою шкідливими. Бо ж скільки є людей, які вивчивши декілька відомих фактів, наприклад про природу емоцій чи про зародження Всесвіту, думають що вони вже все зрозуміли.
Настільки примітивними категоріями зараз мислять люди, настільки примітивними цінностями керуються, настільки ницою є їхня свобода і здатність користуватися власним розумом. Такі вже свободні люди в своїх діях зараз, такі вже незалежні від інших в своїх думках і вчинках, що видаляють свої пости в соцмережах, коли ті не збирають ніякого відгуку.
