Нещодавно наткнулася на інтерв’ю українського письменника Василя Шкляра, де він сказав наступне:
“ Читати книжку - це теж талант. Більшість таким талантом не володіють. Це треба мати уяву гарну, особливу душевну організацію. Я читача взагалі сприймаю як співавтора…”
Така цікава думка дуже запала мені в душу та надихнула сказати кілька слів й про моїх читачів. Бо коли починаєш створювати якийсь окремий світ, завжди думаєш про те, як хтось буде його досліджувати.
Хтось знайомий (мої рідні та друзі) чи зовсім незнайомий буде ходити моїм власноруч побудованим світом-сюжетом книги і залишати там свої сліди.
Відгуки до своїх історій я сприймаю як найкращу оцінку творчості. Коли читач починає занурюватися в книгу, дискутувати щодо героїв, їх характерів та вчинків - це найкраще, що може статися зі мною, як з автором.
Я не чекаю похвали. Я не боюся стикнутися з хейтом. Я завжди ціную конструктивну критику. Мені цікаво, як історія сприймається загалом. Мені завжди приємно отримувати зворотній зв’язок.
Мої читачі - мої співавтори! Вони допомагають мені рости, удосконалюватися, працювати над помилками. Вони відверто говорять, чого їм не вистачило, що б вони хотіли змінити, а що - ні. Що сприймалося важко, а що зацікавило найбільше.
І так, підписуюсь під кожним словом відомого письменника: “Читати книжку - це теж талант”.
Мої читачі таким талантом володіють повністю. Вони відчувають кожну емоцію героїв так, ніби вона їх власна. Вони мають надзвичайну фантазію, аби сприймати написане. Вони знають, що я хотіла сказати там, де залишила мінімум слів.
І вони ті, хто щодня надихає мене творити далі! ❤️🫶
