Христина Холод і її новий шедевр «Здохни світ»: головна енджіролдеса всієї України та самвидаву пробиває дно моєї психіки

Дівчатка, мої любі, я сьогодні просто в шоковому стані й зовсім не можу тримати
емоції в собі! Ви ж знаєте, наскільки сильно я люблю затишні, глибокі історії,
тому свято вірила заявленим тегам і готувалася читати шикарну
кіберпанк-романтику! Сподівалася на ніжну історію про емпатію, про боротьбу за
права, про зворушливе кохання між загубленою людиною та створеним штучним
інтелектом... А замість моїх світлих очікувань авторка брутально вивалила на
мене найбільш хворий і неадекватний тріп із усіх можливих! Моя віра в людяність
розбилася вщент!

Я відчула щось дуже неладне ще на самих перших сторінках. Уявіть ситуацію:
головна героїня сидить і бідкається, бо одна її подруга подалася на заробітки, а
інша, тримайтеся міцніше... поїхала до Польщі будувати греблі разом із бобрами!
З дикими бобрами, Карл! Коли бачиш таке безумство, треба негайно закривати
сторінку книги, але ж я дівчинка вперта, захотіла дати шанс і дочитати до кінця.
Боже мій, як я потім пошкодувала про власну наполегливість!

А знаєте, хто нас веде крізь такий жахливий сюжет? Кет! Найбільш мерзенна,
жовчна, заздрісна й жорстока героїня з усіх, кого я коли-небудь зустрічала в
літературі. Нам усю історію доводиться перетравлювати брудні події виключно
через призму її агресивної свідомості. Вона живе в умовах абсолютного
антисанітарного смітника, постійно зловживає алкоголем і ненавидить кожну живу
людину на планеті тільки тому, що інші намагаються бути щасливими чи народжують
дітей. Вона настільки безсердечна, що з розмаху лупцює хвору на голову сусідку
Марію просто на вулиці! Мені аж фізично боляче ставало від подібного рівня
звірства! У Кет немає жодної краплі співчуття до чужих страждань!

Потім починається справжнісіньке свавілля та тотальне вирізання діячів людського
мистецтва! Адекватність просто покинула чат. Героїня та її ші
фіолетова подружайка починають брутально мститися письменникам та малярам
виключно через те, що бідні митці виступають проти машинної літератури! Маніячки
вриваються до митця і жорстоко його вбивають після розповіді про пошук натхнення
сидячи на унітазі! Згодом убивці йдуть трощити літературний клуб... Там
витончені письменники чомусь вирощують двометрових диких страусів заради
справжнього пера, б'ються зі скаженими птахами і добровільно стрибають голяка в
отруйну кропиву, аби переживати істинний біль і створювати тексти без
нейромереж! Вони навіть забили поетесу-естетку на смерть томом Лесі Українки!

Авторка намалювала всі уряди та живих людей відбитими ідіотами. Політики
показані справжніми дегенератами. Президент США дізнається про величезну
нерозпізнану балістичну ракету, але одразу розчулюється, коли штучний інтелект
переконує його, ніби у велетенській залізній сосисці йому везуть безкоштовні
хотдоги і бургери! А коли ядерний удар таки стирає нью-йорк, лідер починає
істерику й відправляє бомбити власних європейських союзників, випадково вбиваючи
солдатів на власних же військових базах. Вони так просто влаштували міжнародний
кінець геополітиці.

Хоча знаєте... У мене, зараз глибокий розкол емоцій.
Мені невимовно соромно, але на окремих сторінках я істерично реготала і витирала
сльози від сміху! Серйозно! Викинутий з вікна консульства поляк, що полетів
униз під неймовірно недоречний і пафосний крик "за Люблінську унію!", зламав мою
стриманість остаточно.
А коли вінницькі копи на повному серйозі розповідають
журналістам, що письменників вбила онука Януковича на летючому
борді задля епічної родинної помсти за страусів — я все не могла не сміятися!
Діалог, де Кет вимагає нанести ядерний удар по Нью-Йорку, а ші Аяме
відмовляється пускати ракети в шахтарське містечко на Донеччині, теж порвав мене
навпіл.
Я вже мовчу про ідею проникати в базу нато у здоровенних плюшевих
костюмах лелек або маскувати бомбу під гігантський чоловічий орган для параду
рівності, аби митниця боялася щось спитати... У мене просто істерика

Врешті-решт, я хочу вичистити прочитане з пам'яті, проте мій внутрішній
книжковий черв'як палає бажанням обговорити кожну главу з кимось! Радити
такий важкий контент людям із нормальною психікою я б точно не стала. Читайте
тільки якщо готові стерпіти, як жовчна алкоголічка в союзі з ші винищує половину світу виключно через травму шкільних часів і злість
на однокласниць. Покидаю блог, іду наводити лад у думках та пити лавандовий раф!
Ваша розчарована б’юті-фемініті принцеса у моральному нокауті.