«Про День батька» — щемлива розповідь про сина, який згадує єдину подорож із батьком до Ізраїлю. Після його смерті спогади стають святом і болем водночас, нагадуючи: найцінніше — це час, проведений разом.

Український військовий повертається до свого адвокатського бюро, де працював до мобілізації. За склом — знайомий кабінет: стіл, кодекси, календар із 23 лютого, вазон із лимоном. У повітрі — тиша, пам’ять і надія. Час зупинився, але життя триває.

Рота розвідників отримує самогубний наказ. Більшість відмовляється йти на виконання завдання, але командир роти «Джміль» із кількома відчайдухами йде на штурм. Це історія про честь, страх і мужність українських воїнів та складний вибір, який вимушений робити кожний.

У Макдональдсі адвокат зустрічає жінку, яка вагається підписати документи про визнання чоловіка померлим. Її біль стикається з формальністю процедури: юридичні формулювання проти людських почуттів, де надія бореться зі смертю.

Безглузді та пихаті бюрократи, що тримаються за посади, паразитують на системі й душать ініціативу іронично прозвали "паперовою армією". Заздрість і знецінення чужих здобутків - основна її рушійна сила і сенс ъъ иснування

Сьогодні - День Конституції України. Під час прогулянки я зустрів спільний патруль поліції та ТЦК. Чим завершилася ця зустріч та які роздуми у мене виникликала - читайте у цьому дописі.

Історія про двох українців, яких поділяє мова, переконання, але поєднує любов до України Один демонструє гучний патріотизм і зневагу до чужих, інший робить складний вибір та діє Випробування війною й життям розкриють справжні обличчя героїв та покажуть, хто свій, а хто — чужий