День Конституції. Місто живе, але свобода стає розкішшю. Білий бус з’являється зненацька, і випадкова зустріч може змінити все. У реальності, де закон є, але не працює, єдине право, яке справді відчувається — це право на страх.
Оповідання про повернення до цивільного життя після трьох років служби в армії. Про дітей, суспільство, втрати і новий початок. Історія про вибір, який не всі зрозуміють, і про життя, яке доводиться будувати заново.
Не хотів би заважати вам і далі «donat’ити» Притулі чи Корчинському, а втім, не можу... C’est la vie! Це — Спа… Україна!
Кріпацтва. «Колективізації». Голодомори. «Bus’ифікації». Чи не доволі? А може, годі? Може, слід, нарешті, вибрати свободу?
Думаю, багатьом (≈ 74 %) «співвітчизникам», перед тим як знову (!) голосувати за «потужну потужність», не завадить невеличкий «лікбез».
Оповідання про офіцера, який безуспішно шукає діловода: рокера, адвоката, держслужбовицю й «навченого» новобранця. Кожен кандидат із власними мотивами, але жоден не підходить. Історія про абсурд, реальність служби та розчарування людей у системі.
Як доброволець, громадянин і людина, яка має свої власні уявлення про Гідність та Справедливість – я завжди критикував ТЦК. Як бойовий командир, я хочу щоб ця інституція докорінно трансформувалася і почала приносити користь, замість шкоди, тому буду критикувати її і надалі.
Ситуація з залученням людей у військо наразі залишає бажати кращого. Та чи можна щось з цим зробити?
Сьогодні - День Конституції України. Під час прогулянки я зустрів спільний патруль поліції та ТЦК. Чим завершилася ця зустріч та які роздуми у мене виникликала - читайте у цьому дописі.
Сьогодні 1032 день визвольної війни проти недонарода, який ще й називав себе нашим “старшим братом”, але як показує не тільки історія а й сьогодення “братом” ні старшим ні меншим, і навіть звідним ніколи ця орда небул”о”!!! Тому сьогодні боримося і дай бог поборимо вражину!
Зараз час битися так відчайдушно, як ніколи до цього. Ось в якій ми точці. Ніякі вкиди москалів про те, що вони готуються «згортати сво» та оголошувати перемогу цього не змінять.
З початком повномасштабного вторгнення ринок змінився, сам Telegram трансформувався, контент та канали приковують до себе увагу користувачів змушуючи активно скролити стрічку під час чергових атак або російського ІПСО.
Проти наступу Росії потрібно дедалі більше призовників. В статті наведено короткий аналіз та декілька інтерв'ю щодо кампанії призову в Україні. Статтю потрібно розглядати виключно в форматі аналізу сприйняття ситуації західними ЗМІ та громадянами інших країн.
Автори: Васілій Полонскій та Павєл Лузін для «Живой Гвоздь. Особоє мнєніє»
Триває війна. Війна за виживання української нації. Україна вичерпує запас чоловіків, які готові добровільно служити й воювати за свою державу. Згідно останнього опитування, майже половина чоловіків призовного віку (48,1%) не готові мобілізуватися.
Поговоримо трошки про мобілізацію. Але не в Україні, а в США в часи В'єтнаму. В цьому тексті ми спробуємо розібрати та проаналізувати чому “мобка” була необхідна для продовження війни і як це вплинуло на суспільство надалі.
Голова ГО "Вільні та Вірні"
Адвокат викладач офіцер автор
