Поговоримо трошки про мобілізацію. Але не в Україні, а в США в часи В'єтнаму. Це буде не чіткий історичний екскурс з подіями та датами - для цього можна просто погуглити, бо це досить довідкова інформація.
В цьому тексті ми спробуємо розібрати та проаналізувати чому “мобка” була необхідна для продовження війни і як це вплинуло на суспільство надалі.
Подивимось для чого саме:
1. Спершу контингент який воював у В'єтнамі складався тільки з КМП США, у складі 50 тис.
2. Втрати почали зростати, чим більше американці залучались до БД.
3. Поступово прийняли план з посилення військ і збільшили контингент до 100 тис.
4. А чим більше в тебе військо - тим більше планів на війну = збільшення втрат.
5. Добровольці звісно були, вони записувались - гинули. А добровольці не вічні. Це дуже часто 5-15% населення. Це активні молоді люди, які виросли у патріотичних родинах (зазвичай великих, як заведено у пуританській Америці) і які виросли у любові до держави та уряду. Прапор для них священний і обов’язок захищати країну теж. Зараз, наприклад, таких набагато менше в Штатах, як і по всьому світу.
6. Контингент поступово збільшували й довели до 500 тис. (під кінець війни він досяг приблизно 1 млн осіб, але то вже пікові цифри, коли мобілізація розкрутилась на повну).
Головна особливість в тому, що суспільство США на середину 20 ст було патріотично налаштоване і довіряло своїй владі. Рішення президентів не викликали незадоволення чи суспільного хвилювання. Загалом влада могла дійсно робити, що хотіла, бо рівень довіри був високий через перемогу у ДСВ + початок Холодної війни. До В’єтнаму усі війни які вела Америка були популярні, а військові ветерани - святими. Після В’єтнаму вони були втраченим поколінням “убивць”.
Але при цьому американське суспільство завжди чутливе до людських втрат. Це тягнеться загалом з характеру тих людей, які колонізували континент. Пуритани, багаті робітники та торговці, яких виганяли ортодоксальні християни. Але при цьому у вірі їм було важко відмовити й цінність людського життя вони завжди ставили вище всього.
Таким чином якщо ми складемо 2+2 отримаємо хрінову ситуацію для американської влади. Втрати ростуть, потреба у нових військових зростає. Військові тиснуть на уряд, з метою отримати нові й свіжі сили. Ось тут і наступає час мобілізації, ще й такої, яка буде залучати велику кількість людей у військо.
Як виглядала ця мобілізація:
1. Поширення незадоволення серед суспільства діями влади. Втрати + загальна мобілізація ніяк не прибавляли розуміння - а для чого це все і чому такою ціною?
2. "Зйобки" канадійські - кордон з Канадою був відкритий і вони спокійно приймали втікачів від мобілізації. Кількість яких зростала з плином часу.
3. Судові процеси над відказниками.
4. Поступова поляризація суспільства на "патріотів" і "ліберальних антивоєнних активістів". (Про це писали раніше)
5. Цілі демонстрації проти війни з вимогами вивести війська (ця ситуація дуже яскраво висвітлена у фільмі "Форест Гамп"). У них до речі приймали участь іноді і військові ветерани. А для їх придушення з В'єтнаму перекидали військові частини.
6. “Якість” військових - армія по суті ставала мобілізованою. Перші 50 тис. морських піхотинців або загинули, або вибули з війни через поранення (людей з інвалідністю звісно в 60-ті та 70-ті в США стало більше ніж зазвичай). Мотивація мобілізованих воювати поступово скотилась на рівень “похуй + нахуя я сюди приїхав”.
Наслідки
Під кінець війни навіть почастішали випадки самострілів, СЗЧ і вбивств офіцерів, які на думку мобілізованих “пускали їх на м’ясо”. Це все негативно вплинуло на сам моральний стан всього війська, яке вже не було вмотивоване на перемогу. Люди просто хотіли вижити та повернутись у свою країну. Розуміння військово-політичних цілей у них було відсутнє. А це ще треба врахувати, що над цим працювали дуже активно - агітаційні листівки, фільми та військові психологи. Уряд розумів, що цим людям треба доводити сенс їх існування в армії, яка десяток років не може перемогти “бомжів у тапках”. Але це виходило дуже не дуже.
ЗМІ друкували розгромні статті про те, як влада “вбиває наших хлопчиків”. Знімались фільми з антивоєнним настроєм (Цільнометалічна оболонка, Форест Гамп і тд). Писалась музика і книги. Це все нашарувалось в один великий антивоєнний пласт культури, яка не визнавала адекватність цієї війни. І це все, через втрати та мобілізацію, яка забирала молодих хлопчаків зі шкіл і універів на війну (так так, це були не діди 45+)
Загалом це все склалось в один великий відбиток "шизи" на американському суспільстві, наслідки чого ми можемо бачити навіть зараз.
Так, план з мобілізації виконували як могли. Різними методами та шляхами. Хтось це сприймав нормально, а хтось активно/пасивно протестував. У демократичному суспільстві неможливо це зробити так, як це роблять диктаторські режими з цензурою.
Висновки
Уряд вдавався до абсолютно різних методів мобнути Джона. Це були і "дебіли Макнамари", де по IQ тестам набирали абсолютних ідіотів, які як вважалось могли померти і суспільство не сильно б за це переживало. І лотереї, де розігрували по номерках мобілізованих (відео нижче). Але кінець кінцем нерозуміння цілей війни, розмір ціни яку заплатили за це призвели до закінчення як мобілізації, так і самої війни. Потім ще США спробували це в Афганістані, де позорна втеча теж майже обернулась на катастрофу.
В'єтнамський синдром переслідує суперджержаву довго і стабільно і поки не планує відпускати.
