Друкарня від WE.UA

8 березня…

Ранок. Вулиця Щаслива в очікуванні щастя. Зараз тут пусто і майже немає людей, але є яскраве сонце і блакитне небо. Пташки прокинулися зі сходом сонця і квапляться наповнити простір неймовірними співами, а сорока на сосновій гілці голосно кричить, сповіщаючи всіх, що прийшла весна. І усе це таємничим чином наповнює і мене життям та щастям.

Але деінде чоловіки квапляться з букетиками тюльпанів. Хочуть принести квіти коханій ще до того, як вона прокинеться. Але жінки різні, і деякі вже не сплять з п’ятої ранку в очікуванні тюльпанів, подаючи легкі ненав’язливі сигнали, що щастя має стати неминучим.

Деякі чоловіки вже отримали нейтральні СМС із натяком, що їхнє щастя вже не спить і треба діяти. Але якось це свято випало з їхнього поля зору, і тепер потрібно діяти швидко, рішуче і негайно, бо щастя можна легко втратити аж до наступного 8 березня.

Поколіннями цей день уже став днем шанування жінок. Днем, коли безпечно можна подарувати квіти жінці, якій зазвичай не можна дарувати, але дуже хочеться. І таким чином проявити увагу і таємні почуття. А можливо навіть отримати поцілунок у подарунок.

Борчині з радянськими рудиментами негативно споглядають на чоловіків і жінок, які йдуть щасливі з мімозами, трояндами і тюльпанами. І все одно радісно приймають квіти і подарунки, які їм також несміливо дарують чоловіки.

З гвоздиками і квітами у горщику немає нікого, бо чоловіки поки що не навчилися відключати інстинкт самозбереження. Боюся уявити, що буде з тими, хто сьогодні подарує коханій каструлю або сковорідку. Ми можемо його більше ніколи не побачити, але сподіваюся, що він швидко бігає і має добру реакцію, щоб ухилятися.

Слід віддати належне: жінки, які боролися за свої права, обрали чудовий день. Коли вже не холодно, але ще й не тепло. І ці відчуття нестримного життя наповнюють нас.

Жінки важливі у нашому житті, вони на нього впливають якимось чарівним чином. І впливають по-різному, але у будь-якому випадку вони стають каталізатором змін. А зміни – це завжди розвиток і вдосконалення.

Тому чарівні дівчата і жінки, які нас оточують, впливають на нас і роблять нас кращими, а наше життя яскравішим, я хочу привітати вас із цим святом. Для мене це завжди було святом весни і пробудження життя без будь-якого політичного контексту ;-).

Напевно, так влаштований світ, що крихке життя перемагає час, негаразди і складнощі. І лише жінка може подарувати життя і в прямому, і в переносному сенсі, може повернути до життя або зробити його нестерпним.

Нехай у вас все виходить найкращим чином, будьте здорові і мудрі і нехай Бог благословляє Вас.

Приймайте квіти як знак нашого визнання, вдячності та надії на те, що щастя буде і триватиме воно максимально довго, набуваючи поруч з вами нових форм, сенсів і змісту.

А я загадаю бажання, щоб сьогодні кожна вулиця в Україні наповнилася барвами, почуттями і надіями і стала вулицею щасливою для багатьох на довгі роки.


Олександр Курінський

м. Ірпінь

08 березня 2026 року

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Олександр Курінський
Олександр Курінський@kurinskiy

Адвокат викладач офіцер автор

13Довгочити
265Перегляди
2Підписники
На Друкарні з 30 березня

Більше від автора

  • Право на страх. З Днем Конституції України!

    День Конституції. Місто живе, але свобода стає розкішшю. Білий бус з’являється зненацька, і випадкова зустріч може змінити все. У реальності, де закон є, але не працює, єдине право, яке справді відчувається — це право на страх.

    Теми цього довгочиту:

    Мобілізація
  • Повернення…

    Оповідання про повернення до цивільного життя після трьох років служби в армії. Про дітей, суспільство, втрати і новий початок. Історія про вибір, який не всі зрозуміють, і про життя, яке доводиться будувати заново.

    Теми цього довгочиту:

    Служба В Армії
  • На вулиці Миру…

    На вулиці Миру в прифронтовому селі Запорізької області поруч стоять могила невідомого солдата і дитячий майданчик. Коротке есе про пам’ять війни, людські мрії про мир і силу надії, яка переживає покоління.

    Теми цього довгочиту:

    Воєнне Есе

Це також може зацікавити:

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити: