Сьогодні День батька. Але майже півроку, як мого батька вже немає. Він пішов і тепер мені залишилися лише спогади. День батька тепер для мене – день спогадів. Батька втрачати найважче.
Коли мені повідомили, що його не стало, я їхав майже дві доби і весь час плакав. Я майже ніколи не плачу, але тут просто не міг стримуватись.
Небо плакало разом зі мною. Йшов дощ, був туман і погана видимість. Тоді наша енергосистема була зруйнована ракетними ударами і всюди була суцільна темрява. Це була найважча дорога в моєму житті.
Коли я їхав, я згадував різні епізоди мого життя, які були пов’язані із батьком.
Найяскравішими, безумовно, були спогади, коли ми подорожували разом до Ізраїлю.
Це був березень 2019 року. Я хотів, щоб мій батько побував за кордоном. Він дуже любив книжки про мандрівників, про відважних та сміливих людей, людей з великим серцем та бездонною душею. У Радянському Союзі з книжками було дуже складно і він просто полював за ними. Я не знаю, як йому вдалося зібрати таку величезну бібліотеку в країні тотального дефіциту.
Він працював на шкідливому виробництві, це давало йому змогу вийти на пенсію вже в 50 років. Він мріяв, що коли вийде на пенсію, перечитає всю-всю бібліотеку.
Його надихали Тур Хеєрдал, Жак-Ів Кусто, Ален Бомбар, Руаль Амундсен і багато інших. Це неймовірні мандрівники-дослідники, мрійники та відважні люди. Вони жили своїм справжнім життям і залишили нам захоплюючі пригоди та історії.
Мій батько дійсно полюбляв книжки про мандрівників. Мабуть, він мандрував разом з ними та надихався їх вчинками. Але сам він фактично ніде не був.
Ці книжки я забрав із квартири мого батька після його смерті. Бо він, звичайно, вийшовши на пенсію, не перечитав всю-всю бібліотеку, бо були інші справи. Тепер перечитати цю бібліотеку зможу лише я, а можливо – мої діти.
Так, мабуть, влаштований Всесвіт, якщо в тебе немає часу зараз, то ніколи не буде. Завтра ніколи не наступає. Бо ти живеш лише сьогодні і лише зараз.
Ізраїль відкрився нам зовсім неочікувано. Мій батько думав, що це суцільна пустеля. Але Ізраїль був дуже гарний. Там було дуже класно і тепер Ізраїль для мене назавжди буде асоціюватись із батьком.
В аеропорту, як тільки ми зійшли з трапу, нас оточила хмара метеликів. Вони були просто всюду. Такого явища я більше ніде не бачив. Але так нас зустріла Свята земля, і це був дуже добрий знак. Ми були разом 10 днів. Мені здається, що стільки часу разом ми не проводили раніше ніколи. За ці 10 днів ми об’їздили весь центр та північ Ізраїлю. Ми обговорили безліч тем про все на світі. Ми відвідали величезну кількість визначних пам’яток та просто гарних місць.
Після повернення ми були дуже натхнені і планували наступні мандрівки та подорожі. Але настав карантин, а потім почалась війна. А тепер мого батька немає більше на Землі. Це єдина наша спільна мандрівка. І ця мандрівка тепер наша назавжди.
Але ще залишаються його книжки про мандрівників. Його книжки про сміливих людей і відчайдушні вчинки. Про все те, що дійсно є справжнім. В ці мандрівки я можу зануритись будь-коли. Але чи буде вистачити для цього часу вже у мене?
Сподіваюсь…
18.06.2023
