Попри катастрофу, в Ізраїлі є надія на новий політичний процес у напрямку двостороннього розв'язку.
Минуло більше п'яти місяців після безпрецедентної терористичної атаки ХАМАС 7 жовтня та початку військової відповіді Ізраїлю. Відтоді повідомлялося про десятки тисяч смертей, а 134 заручники досі залишаються викраденими. Скільки з них ще живі, невідомо.
Згідно з повідомленнями звільнених заручників, існує побоювання, що жінки, які перебувають під вартою, піддаються сексуальному насильству. Тим часом бої в секторі Газа тривають навіть після початку Рамадану. У лютому нова угода про обмін більшої кількості заручників на палестинських ув’язнених у поєднанні з припиненням вогню здавалася досягнутою. Але поки цього не сталося. Конфлікт цілей, який існував від початку, між знищенням військового потенціалу ХАМАС, з одного боку, і звільненням заручників, з іншого, досягає своєї вершини. Водночас багато чого свідчить про те, що пропагандистський розрахунок керівництва ХАМАС у секторі Газа полягав у тому, щоб перетягнути бойові дії в Рамадан, щоб спровокувати релігійно мотивовані заворушення.
Для Ізраїлю 7 жовтня — переломний момент, наслідки якого ще неможливо передбачити. Довіра до державних інституцій похитнулася, а країна зазнала колективної травми. Втрати для ізраїльської економіки величезні. Лише витрати на резервістів, компенсаційні виплати та евакуацію десятків тисяч людей щодня складають близько 250 мільйонів євро.
Військова ситуація на півночі залишається вкрай нестабільною: майже не минає дня без масованих обстрілів з боку "Хезболли" та контратак з боку Ізраїлю. Невідомо, чи зможуть колись повернутися до своїх домівок евакуйовані з кожної сторони. Тим часом на лаві підсудних у Гаазі перебуває Ізраїль, але не ХАМАС, оскільки юрисдикція Міжнародного суду обмежена державами. В Ізраїлі цей процес відкидають як однобічний і політично ідеологічно вмотивований, але сприймають його серйозно.
Більшість населення Ізраїлю вимагає відставки Нетаньяху.
З огляду на катастрофічну гуманітарну ситуацію в секторі Газа, міжнародний тиск на уряд Ізраїлю посилюється. Тиск на Нетаньяху неухильно посилюється і всередині країни: провідні представники силового апарату називають дії уряду безвідповідальними та катастрофічними. Щосуботи десятки тисяч людей по всій країні виходять на демонстрації за повернення заручників і проти влади. Більшість ізраїльського населення закликає Нетаньяху до відставки, політика якого спрямована виключно на його власні інтереси.
Наразі розбіжності всередині коаліції проявляються насамперед в іншому питанні: вкрай непопулярний серед світського населення закон, який регулює звільнення ультраортодоксальних чоловіків від військової служби, неодноразово оновлювався та коригувався з моменту заснування держави – закінчився в середині минулого року. Проте запланований коаліцією новий варіант відкидають навіть деякі члени уряду через загальну небезпечну ситуацію. Крім того, Верховний суд продовжує розглядати питання про те, чи сумісні спеціальні правила для ультраортодоксів з основними законами держави.
Бенні Ганц і Гаді Айзенкот, які фактично належать до опозиційного табору, але приєдналися до надзвичайного уряду після 7 жовтня разом із трьома іншими міністрами зі свого альянсу, представили проєкт закону, який дозволить армії призвати в майбутньому ультраортодоксальних людей. Тоді міністр оборони Йоав Галлант (Лікуд) публічно заявив, що представить новий проект закону, лише якщо його підтримає Бенні Ганц.
Однак без подальшого звільнення своєї клієнтури, ультраортодоксальні партії, швидше за все, покинуть урядову коаліцію. Таким чином Нетаньяху втратить більшість у той час, коли Бенні Ганц буде лідирувати з великим відривом в опитуваннях громадської думки. Однак кілька днів тому альянс національної єдності під попереднім керівництвом Бенні Ганца був розпущений колишнім міністром юстиції Гідеоном Сааром , який тепер знову діє незалежно та попросив включити його до військового кабінету. Це, у свою чергу, може змінити політичний баланс сил на користь Нетаньяху.
Незважаючи на те, що результати опитувань для Лікуду залишаються низькими, оскільки на нових виборах його кількість місць буде скорочена вдвічі, потенційні суперники Нетаньяху з поміркованого крила Лікуду, такі як колишній президент Кнесету Юлій Едельштейн , поки що тримаються тихо. Тенденція до спаду Лікуду була очевидна і на місцевих виборах, які щойно відбулися. З іншого боку, ортодоксальні, а також прогресивно-ліберальні кандидати, які балотувалися в різних альянсах, вийшли сильнішими на виборах мера та місцевих рад. Якщо Лікуд відмовиться від Нетаньяху в цій ситуації, а новий прем’єр-міністр Лікуду звільнить правих екстремістських міністрів Бен-Гвіра та Смотрича, можливо, Бенні Ганц і його партія залишаться в уряді до нових виборів. Майже неможливо, щоб вибори відбулися до завершення законодавчого періоду.
З’являється імпульс для пожвавлення політичного процесу в напрямку рішення про створення двох держав.
Однак у розпал війни та кризи також є можливість: концепція Нетаньяху або політичних правих щодо відокремлення врегулювання з арабськими державами від мирного врегулювання з палестинцями та натомість управління статус-кво буде драматичним. У поєднанні з сильним політичним тиском з боку Вашингтона та бажанням Саудівської Аравії нормалізувати відносини з Ізраїлем в обмін на розв’язання палестинського питання з’являється імпульс для відновлення політичного процесу в напрямку рішення про створення двох держав: військові дії не замінюють політичної дії, тобто в антиурядовому таборі. Без угоди, без чітких кордонів і без самовизначення для палестинців? не буде тривалої безпеки для Ізраїлю.
Прогресивні аналітичні центри розробили концепції та разом з опозиційними політиками представили, як дорожня карта в кілька кроків може зрештою привести до демілітаризованої палестинської держави. Такий регіонально інтегрований і підтримуваний на міжнародному рівні процес розпочнеться з мирної конференції, реконструкції та тимчасової багатонаціональної військової місії в секторі Газа за участю поміркованих арабських держав. Після двох-трирічного періоду зміцнення довіри та реформування палестинської влади може послідувати відновлення прямих ізраїльсько-палестинських переговорів.
Перспективи зміни політики в Ізраїлі цілком конкретні.
Для того, щоб такі плани знайшли політичну та парламентську підтримку, а мирний процес повернувся в центр суспільного дискурсу, нині маргіналізований лівий сіоністський табір має змінити своє кадрове, структурне та програмне положення.
Останні події вказують на це: надія – колишній заступник голови штабу Яір Голан, який врятував кількох учасників фестивалю Nova під час атаки ХАМАС. Голан, колишній член Кнесету та заступник міністра економіки у 2021/2022 роках, балотуватиметься на пост президента Лейбористської партії.
На цій посаді він хоче об’єднати ліві сіоністські партії, а також включити в спільний список активістів руху протесту проти «судової реформи», а також кандидатів від політичного центру. Голан виступає за топографічне розділення палестинського та єврейського населення на Західному березі річки Йордан і залишення деяких єврейських поселень. Палестинська сторона має отримати компенсацію за залишки поселень у формі обміну територіями. Голан вважає, що відповідальність за безпеку Західного берега на даний момент лежить на Ізраїлі, але його концепція також є шляхом до можливого рішення про створення двох держав. Праймеріз лейбористів заплановано на кінець травня, багато хто критикує їх як занадто пізні.
Тим часом перспективи зміни політики в Ізраїлі досить конкретні: опитування показують постійну більшість довоєнної опозиції. У перших опитуваннях після заяви Яїра Голана про те, що він хоче об'єднати лівий табір, лівий сіоністський альянс одразу отримав дев'ять місць. І зі зміненими умовами політичної більшості з’являється надія на подолання соціального розколу та шкоди демократії, за яку відповідають Нетаньяху та його правоекстремістські партнери по коаліції.
Навіть, якщо політичні праві покинуть свою мету вплинути на склад Верховного суду на свою користь і послабити судову систему на даний момент, подальші законодавчі проекти, заплановані урядом до війни у зв’язку з так званими судовими, ця форма, швидше за все, не буде розглядатися. Це також можливість під час кризи.
Джерело — Ipg-Journal
