Міф про Адама та Єву якось по новому відкрився для мене... Напевно я далеко не перший, хто його переосмислив. Раніше я цього не помічав, але тепер я бачу в ньому глибоке та змістовне розумінням нашими предками того, як саме з'явилась людина розумна.
Спочатку людина жила у єдності з природою. Це був рай, в якому не було зла та добра. Людина була, як і інші тварини, у гармонії з природою. Людина часто відчувала біль, холод та голод, але вона не вважала це злом. Це все складові життя і самої природи. Але коли людина створила поняття "добра та зла" - вона вигнала себе з цього раю... Відтоді те, що приносить біль та страждання - стало злом... Що заважає людині - стало злом... Природні явища, що шкодять людині - стали злом... Інші люди та тварини також ставали злом... І почалась боротьба з цим злом. Природу почали змінювати, а людей та тварин знищувати не заради харчування, а тому що вони "зло"... Після цього світ перестав бути раєм, бо в ньому з'явилось зло... Людина ж тепер постійно бореться за добро, але часто ця боротьба приносить ще більше зла...
Ось таке було собі яблуко пізнання добра та зла…
