Не звикайте до вокзалу...

Моє життя немов очікування на вокзалі... Можливості - як потяги приходять на перон, трохи постоять та уходять далі. Вони різного кольору, з різними зручностями у вагонах та з різною ціною за квиток... А я все не можу обрати - в який з них сісти. Лише дивлюсь на різноманіття потягів та на людей, які в них їдуть за своїми мріями… Й все будую плани на майбутню подорож...

На вокзалі затишно і тепло, зручні крісла, смачні бутерброди та чай... Я до цього звикаю і мені все важче обрати свій потяг, все менше хочеться кудись їхати. І лише великий годинник над касою нагадує про втрачений час…

Люди - не звикайте до вокзалу!