Костянтин
Костянтин

Не звикайте до вокзалу...

Моє життя немов очікування на вокзалі... Можливості - як потяги приходять на перон, трохи постоять та уходять далі. Вони різного кольору, з різними зручностями у вагонах та з різною ціною за квиток... А я все не можу обрати - в який з них сісти. Лише дивлюсь на різноманіття потягів та на людей, які в них їдуть за своїми мріями… Й все будую плани на майбутню подорож...

На вокзалі затишно і тепло, зручні крісла, смачні бутерброди та чай... Я до цього звикаю і мені все важче обрати свій потяг, все менше хочеться кудись їхати. І лише великий годинник над касою нагадує про втрачений час…

Люди - не звикайте до вокзалу!

Коротке ОповіданняЕсеПроза
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Костянтин
Костянтин@Kostiantyn

18Прочитань
2Автори
2Читачі
На Друкарні з 14 травня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • Rostyslav Kuzyk
    Rostyslav Kuzyk@bez_nichoho

    Сніг

    Ми втратили відчуття часу. Його ніби не існувало. Був лише сніг, високі чорні дерева і медові ліхтарі. Був наш сміх і наше дихання, яке холод робив видимим.

    Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

    Теми цього довгочиту:

    Література

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Rostyslav Kuzyk
    Rostyslav Kuzyk@bez_nichoho

    Сніг

    Ми втратили відчуття часу. Його ніби не існувало. Був лише сніг, високі чорні дерева і медові ліхтарі. Був наш сміх і наше дихання, яке холод робив видимим.

    Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

    Теми цього довгочиту:

    Література