Не звикайте до вокзалу...

Моє життя немов очікування на вокзалі... Можливості - як потяги приходять на перон, трохи постоять та уходять далі. Вони різного кольору, з різними зручностями у вагонах та з різною ціною за квиток... А я все не можу обрати - в який з них сісти. Лише дивлюсь на різноманіття потягів та на людей, які в них їдуть за своїми мріями… Й все будую плани на майбутню подорож...

На вокзалі затишно і тепло, зручні крісла, смачні бутерброди та чай... Я до цього звикаю і мені все важче обрати свій потяг, все менше хочеться кудись їхати. І лише великий годинник над касою нагадує про втрачений час…

Люди - не звикайте до вокзалу!

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Костянтин
Костянтин@Kostiantyn

21Прочитань
2Автори
2Читачі
На Друкарні з 14 травня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • Напруга

    Завивання Дженіз Джоплін трохи перебивали приємне та заспокійливе шелестіння води. Пара візерунками стелилася по блядсько-бардовому кахелю, оминаючи нудний торшер та бра, які висвітлювали з темряви фарфор ванни та смагляву засмагу тендітної Феміди.

    Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Кров зірок

    Перший розділ історії "Зорі… Останнє що я хотів би побачити перед смертю. Небо бачив колись давно. Колись коли не був закований у метал та навіки проклятий служити поклонникам Великого Голодного."

    Теми цього довгочиту:

    Проза

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Напруга

    Завивання Дженіз Джоплін трохи перебивали приємне та заспокійливе шелестіння води. Пара візерунками стелилася по блядсько-бардовому кахелю, оминаючи нудний торшер та бра, які висвітлювали з темряви фарфор ванни та смагляву засмагу тендітної Феміди.

    Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Кров зірок

    Перший розділ історії "Зорі… Останнє що я хотів би побачити перед смертю. Небо бачив колись давно. Колись коли не був закований у метал та навіки проклятий служити поклонникам Великого Голодного."

    Теми цього довгочиту:

    Проза