Я і моя колежанка складали двійко бавовняних шкарпеток. Полички в цеху фабрики з подібними до нас виробами були наповнені страх
Нарешті, я з напарницею сіла на ніжки доволі організованої власниці.
Але під час першого ж прання я узріла на дев’ятому колі обертів барабана, що моя подруга стрімко і невідворотно засмоктується в водяно-порошковий вакуум… Це було жахливо. В коловороті речей я намагалася віднайти її, проте дарма. Вона-таки потрапила в те кляте чистилище і більше ніколи не повернеться! А отже, я не буду більше одягненою у парі й використаною на догоду людині! Сум поглинув мене. Я тепер одна шкарпетка.
Звичайно, власниця викинула мене на смітник. З розпачем я згадувала про тісний звʼязок ниткою на етикетці з моєю колегою. Досі, це саме цінне і дороге, що було у мене.
Проте, поступово, з підсвідомости почали виринати звуки степового вітру, теревені пташок, шурхіт стебел навколо. Цей відроджений з глибин пам'яті образ засіяного поля – про що та про кого він?! Про мою далеку минувшість?..
І мене осяйнуло! Я колись була бавовником! Це віднайдення неабияк здивувало. Моє життя могло не обмежуватися речовим світом. Я могла б знайти пару серед рослин!
Аж тут серед сміттєзвалища хитнула мені жовтогарячою головою кульбаба. Я відчула спорідненість з нею, адже я теж була колись квіткою, та звірилася її про свій шлях від бавовни до шкарпетки. Ми потоваришували. Після цього я вже ніколи не була самотня!
