Есеїстика

Я пригадую того солом’яного пучка, з якого він робився. Спершу дід переживав за урожай ще далеко перед тим — у серпні, коли з довгих стеблин виблискували золотими кольорами колоски, ніби вістря, що прорізається крізь злободенну втому.

Мені здається, ми досі не оцінили того, що маємо. Насамперед мистецтва — ні літератури, ні музики, ні кінематографу... У нашій свідомості відсутнє відчуття традиції, спадковости справи. Все побудовано якось уривчасто і неправдоподібно.