Ви любите горрори? Я так! За атмосферу, яка панує в творах цього жанру, і за розказані історії, які надовго запам’ятовуються. Сьогодні трохи побалакаємо саме про лячні образи, що зустрічаються в жахах і можуть дійсно, за моєю думкою, налякати. Це не тільки конкретні типи персонажів чи явищ. Усього потроху.
Але спочатку передісторії. Чому саме ця тема? Я вже півроку активно веду свій YouTube канал, до речі, підписуйтесь, де озвучую невеличкі оповідання українських авторів. І як ви вже здогадалися – всі вони певного жанру. Так ось, читаючи відгуки, я почала ловити себе на думці, що ці образи злих духів, зомбі тощо – це також «інструменти» в руках творчої людини. Вони можуть бути в якійсь мірі однаковими за своєю суттю, а водночас різними за формою і ефектом на реципієнта. Так виникла ідея поговорити про загальні образи в горрорах. До речі, хочу подякувати своїм підписникам за активність у телеграм каналі. Я провела невеличке опитування, де запропонувала обрати щось з декількох тем, які крутяться в мене в голові вже деякий час. Цей текст вийшов завдяки їхній активності.
Тепер ближче до справи. Я пишу спочатку узагальнюючу назву низці образів, а потім розписую їх окремо. Також буду намагатися наводити певні приклади з медіа. Відразу попереджаю, що суджу за своїм смаком і ці образи дійсно особисто мене лякають.
Старі люди
Так, мене в горрорах лякають люди похилого віку. Чому? Тут скоріше причина в тому, що дійсність не відповідає зовнішності. В жахастиках саме ці персонажі багато знають і багато чого вміють. Особливо, обманювати і втиратися в довіру. По цій же причині багато хто боїться клоунів. Тобто, зовнішньо персонаж виглядає добродушним, але має лихі наміри. І добре вміє маніпулювати. Єдина різниця між бабусею та клоуном – вона не наносить яскравий грим на обличчя, щоб приховати свою сутність; вона просто користується своїм поважним віком для маніпуляцій. І чи може старенька тебе вбити? Вона ж слабенька… Як показує практика – може, як і будь-яка людина.
Бабусі. О, це якраз той образ, що мене найбільше лякає. Причому, я кажу саме про наших типових бабусь в хустинках і з тростиною в руці. Багатошаровість їх одягу, обвисла шкіра та трохи прищурені очі – це вже викликає дискомфорт. А трохи низький та хриплий голос – в мене мурахи бігають по шкірі… Пам’ятаєте, у довоєнний час в Інтернеті гуляли відео про Бабу За Звездару або як її ще називали сербська стара? Вночі, під ліхтарем спиною до глядача стоїть типова бабуся з тростиною. Якщо на неї довго дивитися, вона кидає тростину, випрямляє спину і не повертаючись починає дивно танцювати. Перша її поява дійсно викликала страх. Це вже потім її танці перетворилися на мем. В буремні часи живемо… Інший приклад це романська стара або простіше, але не толерантно – стара циганка. У мене в дитинстві був збірник романських казок з яскравими рисунками і старі там доволі часто були персонажами (інколи, навіть, головними). Особливо, бабусі, які все знають і все відають. Проще кажучи – відьми. Вони завжди були зображені лячно і особлива деталь на яку робився акцент – це їх нігті. Довгі, трохи криві. Бррр… Якщо ми вже заговорили про старих відьом, то як можна не згадати тих, які живуть в українських селах. Знаєте, про тих, які будуть тобі викатувати переляк або лікувати гусячим пером. Вайб у них не менш лячний.
Дідусі. Тут дещо інша ситуація. Причина лячності – така сама. Але старі чоловіки мене жахають менше і дещо в іншому антуражі. Я говорю про вікторіанську епоху. Тобто, це образи старих дворецьких чи графів. У приклад наведу головного антагоніста серії фільмів «Фантазм». Головний лиходій – високий чоловік (або могильщик) – це стара людина в чорному костюмі. Його зброя – літаючі металеві кульки, які мало того, що могли тебе просто продірявити, так ще й витягали життєву енергію. Це лячний образ чоловіка, який майже не розмовляв і був невідворотним. Він сама смерть. Якщо ти станеш його ціллю, то дістане тебе, навіть, в іншому житті.
Тварини
Насправді, список лячних тварин в горрорах може бути довгим. Бо кого ми тільки не бачили? Акули були, ведмеді були… восьминоги, леви, гієни, чорні вівці, свині (привіт, Ганнібал Лектер)… Але хочу виділити тих, кого, до речі, при відсутності голови та хвоста можна сплутати.
Кішки. Взагалі, ці тварини мають специфічну славу. Особливо – чорні. Так, це класика. В багатьох культурах вони супутники відьом та чаклунів. Але і в реальності ці створіння можуть нести небезпеку. Особливо, коли їх образиш. Бо коти мстиві. Раніше чула багато історій, як ці пухнастики перегризають горлянку своїм недругам. І хоча я люблю котів та кішок – вони дійсно можуть навести жуті. Мої смаки в жахастиках більше навіяні азіатською культурою, де коти частіше всього не є ними насправді. Тобто, потойбічні істоти лише прикидаються милими тваринками. У приклад наведу аніме «Шкільні історії про привидів» 2000 року, де демон аманоздзяку всиляється в тіло чорного улюбленця сімейства Мияносита. До речі, рекомендую цей серіал. Але не знаю чи є він в українській озвучці, бо коли я дивилася (а це ще за часів школи), її точно не було. Хоча – є англійська. З більш свіжого – візуальна новела «Не бери цього кота додому», де чорний котик з жовтими очима, точно не звичайний улюбленець й повністю відповідає поняттю «зло».
Кролі. Так, ці пухнастики з великими зубами спереду… Вони також небезпечні у житті, бо в прямому сенсі можуть легко відкусити палець. І знову ж таки, мені у голову приходять образи з азіатської культури – біла шерсть, червоні очі і часте дихання. Їх часто використовують, як метафори невідворотності смерті або, як ознака жертви. Але, навіть, більше лякають люди, що носять маски кролів. Зазвичай це хитрі персонажі, що легко маніпулюють іншими і жорстоко вбивають своїх жертв. Приклад... Манга «Сумнів» 2007 року випуску. Відразу попередження – я читала її за шкільних часів, тому не знаю чи є вона українською. Тут більше кролі використовуються, як метафора «жертви». Але при цьому не забуваємо, що тварина, яка загнана в кут, зробить все для виживання. Приблизна анотація звучить так: «Група підлітків, які познайомилися в Rabbit Doubt, вирішили зустрітися в реальності. Ніхто з них не здогадувався, що їх знайомство може завершитися, як та сама гра. А її сенс – голодний вовк вбиває бідних кролів». Це щось схоже на гру Мафія, але з вбивствами гравців. Окремо хочу виділити обкладинки томів манги, де якраз головні герої і носять маски кролів з червоними очима. Кожен з персонажів може виявитися насправді вбивцею, тому цей образ тільки більше лякає.
Штучний інтелект
Так, актуалочка під’їхала… Але є один прикол. Хоча ШІ у тому вигляді в якому ми його знаємо зараз, з’явився нещодавно, насправді, образ лихого штучного інтелекту, який хоче тобі зашкодити, існує вже давно. Так це більше про наукову фантастику, але хто сказав, що цей жанр не може бути страшним? Або не містити в собі елементи жахів? «Я не маю рота, але мушу кричати» (Гарлан Еллісон, 1967 рік). Яскравий приклад цього образу. Головний антагоніст, що оповідання, що гри (за мотивами твору) – АМ – суперкомп’ютер, який знищив майже все людство, бо щиро ненавидів його за те, що він (сам комп’ютер) існує (уточнення – існує з обмеженнями в розвитку). Але при цьому в живих залишив 5-тьох людей, щоб вони були його іграшками; щоб вони нагадували йому «ЧОМУ ВІН НЕНАВИДИТЬ ЛЮДЕЙ». До речі, трохи про гру. До її сценарію приклав руку сам автор оригіналу, плюс озвучив персонажа AM. І хоча історії відрізняються – вони непогано доповнюють одна одну. В грі є можливість отримати більш-менш позитивний фінал, а ось в оповіданні… Ні.
Неживі предмети
Ну, знаєте, прокляті речі або вмістилища для більшого зла. Це може бути що завгодно – книги, скриньки, прикраси, іграшки, меблі, чужі щоденники, амулети (типу кролячої лапки) тощо. Вони лякають тим, що можуть приховувати в собі ВСЕ (буквально). Чужі таємниці, емоції, скарби, скелети або таємничих істот, що несуть у собі велику небезпеку. Але тут хочу сконцентруватися на двох предметах, які трошки схожі між собою.
Дзеркала. Боже, скільки легенд та міфів пов’язаних з ними. А моторошних прикмет? Наприклад, не можна, щоб дзеркало стояло навпроти твого ліжка, або про необхідність закривати дзеркала, коли у домі є покійник. Здавна вони вважалися порталами в інші світи. Тому не дивно, що їх часто використовують для містичного та лякаючого антуражу. Особливо, коли ти стоїш перед дзеркалом в темряві, тримаючи в руці свічку, а твоє відображення починає рухатися по власній волі. Приклад вдалого використання дзеркал, як образу – фільм «Дзеркала» 2008 року (про другу частину ми НЕ будемо говорити). Приблизна анотація: «Бен Карсон, колишній поліцейський, влаштовується охоронцем на нічну зміну в згорілий універмаг. В першу ніч головний герой помічає великі дзеркала, що напрочуд цілі та чисті. Це дивно, особливо, дивлячись на все інше, що є в цій будівлі. Але справжні дивацтва починаються тоді, коли він помічає, що його власне відображення почало рухатися й жити власним життям».
Портрети. Чому я назвала ці предмети схожими? Бо вони зазвичай мають однаковий сенс у горрорах. Це ідеальний спосіб налякати людину. Вони жахають тим, що починають «жити своїм життям». Тобто, рухатися, змінюватися. Страшніше всього, коли фігура з цих плоских предметів вирішить вилізти у твій простір та «поздоровкатися». У приклади хочу навести схожі за ідеєю та атмосферою, але різні у виконанні твори – «Портрет Доріана Грея» (автор – Оскар Вайлд) та «Портрет» (автор – Микола Гоголь). І там, і там ми маємо незвичайні картини, які є «живими». Але Оскар Вайлд використовує цей образ, як дзеркало душі, а Гоголь, як вмістилище для більшого зла (який може покидати свою домівку).
Ну, що ж… На цьому сьогодні все. А то якось багатенько виходить… Звісно, ми ще не поговорили про образи з використанням бодігоррору, про різні явища (від суспільних до природніх), про елементи, які використовуються в образах, але можуть бути при цьому самостійними, про комах тощо. Тому якщо вам подібний допис сподобався – пишіть у коментарях. Також мені було б цікаво почути ваші думки з приводу цієї теми. Які образи лякають особисто вас?
Матеріал підготовлений в рамках проєкту UKR story
