Серед вітрин з іконами – золото, темперні дошки, старі полотна, але раптом ви зупиняєтесь перед чимось… дивним. Ні, це не дерев’яна дошка, а камбала. Так, та сама риба, що колись плавала у Чорному морі, тепер несе на собі лик святого.
За легендою, чумаки, ті самі мандрівники по сіль, мали свій договір із небом. Перед далекою дорогою до Криму вони писали ікони на сушеній рибі й брали їх із собою як оберіг. Повернення було святом, а успішна подорож означала, що ікона вже не приватна річ, а дар церкві.
Чумаки, які відомі за своїми поїздками за сіллю, перед початком тривалих і складних подорожей до Криму виготовляли особливі ікони. На відміну від традиційних зразків, їх створювали не на дереві чи полотні, а на рибі, а саме на камбалі. Такі ікони вважалися талісманами, своєрідним оберегом та символічною угодою з вищими силами про захист у дорозі. Подорож минула успішно? Тоді ікона – не просто річ, а обітниця, яку треба виконати: віддати до церкви, щоб святиня служила далі. Чому риба? Євангелія згадує її частіше, ніж можна подумати. Вона вважається символом віри, знаком спасіння, а після воскресіння саме печеною рибою пригощали Ісуса. Можливо, чумаки вірили, що така основа робить ікону сильнішою, ніж будь-яке інше тло.
Методи створення цих ікон зникли разом з тими, хто їх писав, але мистецтво іноді повертається, наприклад, художниця з Херсона, Оксана Оснач, вирішила відновити це мистецтво. Процес створення такої ікони виглядає приблизно так: рибу ретельно висушують, видаляють надлишок солі та покривають шаром олії, що запобігає руйнуванню. Лише після цього розпочинається нанесення фарби.
Ікони
На початку XX століття було відомо про шість таких ікон: п’ять — на камбалі, одна – на голові сома. Сьогодні збереглися лише три з них.
«Хрещення Господнє» – єдина, що зберігається в Україні, у Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра». Її особливість у тому, що це не камбала, а голова сома. Створена в Палестині у XIX на початку XX століття, вона потрапила до Києва разом із невідомим паломником, ніби привезена просто з біблійних берегів Йордану.
Інші дві ікони були створені на висушеній камбалі. Їх виявив у селі Демки Золотоніського повіту Полтавської губернії археолог Іван Зарецький. Обидві датуються XIX століттям і написані олійними фарбами з двох боків кожної рибини. На одному боці розміщено зображення «Ісуса Христа», на іншому – «Пресвятої Богородиці». Як зазначалося раніше, обидві ікони були вивезені до росії та нині зберігаються в російському етнографічному музеї.
Було цікаво? Підпишись!
