Ця картина мальована мною,
моїм світом, пам’яттю моєю.
Як же я піду до бою,
якщо не розумію її, сенсею?
За що я буду боротись?
За картину? За себе? Їй богу!
В цьому сенсу нема, тож битись
не збиравсь і не буду.
Кажете, є сенс?
Де ж? Я перед вами стою,
я не жертва окупанства,
щоб разом з рабами буть у бою.
А що мої предки й традиції?
Вони ще живі? Чи їм мирно вже
в гробу лежать не дається?
Чи хтось з них за те сміття старе вріже?
Які репресії? Про що ви говорите?
Вони померли від якоїсь хвороби.
Беріть, ось, документи краще почитайте!
І не переймайтесь за мотлох хліборобів.
З моєї сторони? Неповага?
А яке вам, скажіть, будь ласка, діло?
Тим паче, що з мого роду ніяка карга
і ніякий куркуль - не Ісус, щоб воно воскресло.
Та навіщо вам те дрантя? Поясніть,
що це у вас за фетиш?
Чи ви колекціонер і тепер вмить
свою душу за це продасте, як коти за миш?
АЙ! Це! Що це булó?
Хто посмів навіть не стрілою,
а оцим простим барахлом
у мене стріляти, як по гною?
Сенсею, це ж неподобство мене затикати!
Сенсею, що це там здаля летить?
Сенсею, без пояснень вам краще мовчати!
Сенсею,…
ЧОГО ТАК БОЛИТЬ?!
Сенсею, ви ж усе знаєте, правда?
То за що мені така карма,
що брати настільки близькі
так нашкодили мені?
Карма не причому? Чому ж тоді?
Таке вже було? Теж ні за що?
Я не пам’ятаю, щоб ви про щось подібне у воді
мені розка… А…
