4 серпня, в День незалежності України, серед інших закордонних гостей в Києві був сенатор-республіканець Ліндсі Грем. Це був не перший його візит до країни з моменту широкомасштабного вторгнення росії. Грем – один з послідовних американських політиків, який підтримує Україну, вимагаючи для неї від Білого дому ще більшої військової підтримки. Київ відповідає йому взаємністю. Сенатор – один з небагатьох закордонних політиків, який може розраховувати на «поглиблені» брифінги стосовно бойової ситуації та просування українських військ.
В День незалежності на пресконференції Грем заявив, що Україна має провести вибори. Чи це було його послання, чи американської влади, а можливо, навіть влади української, яка захотіла легітимізувати власні бажання через американського політика, але формально окрема думка окремого сенатора запустила в Україні чергову дискусію стосовно виборів. І те, як на неї відреагував президент Володимир Зеленський, говорить про те, що вибори все-таки можуть відбутися.
Політична реальність
За законом у 2023 році мали відбутися парламентські вибори (29 жовтня), а у 2024-му – вибори президента України (перший тур – 31 березня, другий (у випадку призначення) – 21 квітня). Можна ствердно говорити, що повноваження діючого складу парламенту будуть продовжені: вибори не оголошені, кошти на них не передбачені, передвиборча кампанія не ведеться, Центральна виборча комісія не демонструє хоча б натяку на те, що вона до них готується.
На цих виборах майже ніхто не наполягає. Війна фактично заморозила політичну активність в країні. Діють заборони на масові акції. Свобода слова переживає не найкращі часи – умовно опозиційні до влади телеканали обмежені державою в доступі до телеглядача. Парламент працює в закритому режимі й про його рішення всі дізнаються постфактум, тож суспільство не має можливості впливати на своїх обранців. Тримати партійні офіси, займатися агітацією в той час, коли економіка падає і держава значною мірою переведена на фінансування західними партнерами – верх зарозумілості і цинізму. Тому зараз в Україні ситуація така: нові партії не народжуються; непарламентські сили не мають змоги та бажання працювати, а парламентські зацікавлені в продовжені своєї каденції.
Інша справа – вибори президента. З юридичного погляду проводити вибори глави держави зараз або весною наступного року немає необхідності. Стаття 11 закону «Про правовий режим воєнного стану» передбачає, що «у разі закінчення строку повноважень Президента України під час дії воєнного стану його повноваження продовжуються до вступу на пост новообраного Президента України, обраного після скасування воєнного стану». Законодавець дав можливість президенту, який веде війну, довести її до кінця, не відволікатися на інші справи, крім досягнення перемоги. Це так, але є політична реальність.
В Україні з початку широкомасштабного вторгнення соціологічні кампанії не вимірюють президентські рейтинги. Натомість вимірюється рівень довіри, який за бажанням можна розглядати як рівень електоральної підтримки. Відповідно до липневого опитування соціологічної служби Центру Разумкова, зараз більшість українців (93 відсотки та 81 відсоток відповідно) серед інституцій і політиків найбільше довіряють Збройним Силам України і президенту Володимиру Зеленському. Далі серед персоналій немає нікого, хто б заявляв про свої президентські амбіції: керівник Миколаївської ОДА Віталій Кім (71 відсоток), волонтер Сергій Притула (55 відсотків), радник глави Офісу Президента Михайло Подоляк (52 відсотки), секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов (52 відсотки).
А ось серед тих, кому українці не довіряють, якраз є ті, хто раніше боровся за посаду президента і навіть її обіймав. Більшість опитаних не довіряє лідерці партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко (78 відсотків), лідеру депутатської групи «Платформа за життя та мир» Юрію Бойку (76 відсотків), п’ятому президенту України Петру Порошенку (71 відсоток).
Тож з математично-електорального погляду зараз ідеальний момент для переобрання Володимира Зеленського – він на піку популярності. Сьогодення сприяє переобранню президента, чого не скажеш про майбутнє. Чим і як закінчиться війна? Чи може президент бути впевнений в тому, що рівень його підтримки після війни буде таким високим, як під час неї? Як будуть сприйматися слова конкурентів, які почнуть знаходити і відкрито говорити про можливі прорахунки діючого президента до та під час вторгнення росії? Теоретичні відповіді на ці питання малюють передвиборчу ситуацію для президента гіршу, ніж вона є зараз.
Війна «обнулила» політичні обіцянки
Можливо, це передчасне припущення, але, здається, Володимир Зеленський вже почав реалізовувати сценарій свого переобрання. Звісно, президент воюючої країни, верховний головнокомандувач не може на публіці керуватися політичною доцільністю. Він говорить про інші мотиви.
«У 2024 році, якщо триватиме війна, якщо вибори проводитимуться, я ніколи в своєму житті не кину свою країну. Тому що я є гарантом Конституції, і я її захищаю в будь-якому випадку», – заявив президент України в інтерв’ю португальському громадському телебаченню RTP. На уточнююче питання, чи боїться він програшу, Володимир Зеленський відповів: «Я нічого не боюся».
Тільки такий мотив – бути поруч зі своїм народом в тяжку годину – не дасть конкурентам діючого президента використовувати його ж передвиборчу програму, з якою він йшов на вибори у 2019 році. А саме ось ці слова: «Одразу хочу запевнити – іду на один термін, щоб змінити систему заради майбутнього».
Війна «обнулила» всі політичні обіцянки. Це нова реальність. З одного боку, є бажання продемонструвати, що держава жива, проведення виборів тому підтвердження, і участь в них діючого президента – це благородний вчинок державного діяча, існуючого в парадигмі «народ – це ми». З іншого боку, коло проблем, з якими стикнеться країна при їх проведені (необов’язковому за законом), може наштовхнути на думку, що мова йде про використання ситуації повного паралічу політичної системи для продовження власних повноважень.
Проблеми проведення виборів
Зараз в Україні немає жодного процесу, на який би не вплинула війна і який би функціонував так, як до 24 лютого 2022 року. Перша проблема проведення виборів, і на неї зокрема вказує президент Зеленський – безпека. Можна тільки уявити, як активізується ворог і скільки ракет різного типу буде запущено по Україні, коли стане відомо про дату виборів.
Крім того, згідно з даними українського МЗС, станом на 21 червня 2023 року за кордоном перебуває 8 млн 177 тис. українців. Це фактично 20 відсотків від кількості населення, яке фіксувалося до 24 лютого 2022 року. Крім того, за оцінками Міністерства соцполітики, кількість внутрішньо переміщених осіб становить близько 4,7 млн осіб. І всі вони, за виключенням дітей, мають право голосу. Але як його реалізувати, поки незрозуміло.
«Нам потрібен кожен голос… Нам потрібен легітимний вибір… Щоб військові могли проголосувати. Вони захищають сьогодні цю демократію, і не дати їм цієї можливості через війну – це нечесно. Я був проти виборів тільки через це», – сказав президент Зеленський в іншому інтерв’ю.
І тут важливим є інший акцент: українські військові повинні не тільки мати можливість проголосувати на виборах, але й взяти в них участь як кандидати. Зараз такої можливості немає, і не існує жодних законодавчих ініціатив, які б передбачили участь військових і у бойових діях, і у виборчому процесі одночасно.
Ще одне питання – гроші. Президент Зеленський розраховує на те, що за вибори заплатить Захід. Згідно з даними, які український Мінфін отримав від ЦВК, орієнтовні передвиборчі видатки державного бюджету на наступний рік такі: на проведення виборів президента України – 5418,3 млн грн; на проведення виборів народних депутатів – 3745,8 млн грн. Суми для країни, де всі зібрані кошти у вигляді податків, надходжень йдуть на потреби армії – чималі. Але незрозуміло, чому мають платити західні країни? Ба більше, ще раз акцентую на цьому увагу, коли закон не передбачає проведення виборів під час дії воєнного стану.
І це далеко не всі питання, які виникають, коли мова заходить про вибори. Можливо, справа дійсно завершиться тільки розмовами. Команда президента любить використовувати прийом, коли в суспільство «закидається» неоднозначна пропозиція і, в залежності від реакції на неї, ухвалюється рішення, просувати її далі чи ні. А можливо, й ні, і ми стоїмо на порозі політичних змін, які, враховуючи рівень підтримки Володимира Зеленського та обмеження воєнного часу, призведуть до ще п’яти років керування ним країною.
Автор: Валерій Калниш (Valerii Kalnysh) – журналіст, політичний оглядач. Раніше очолював Радіо НВ, газету “Комерсант-Україна”, інтернет-портал “Апостроф”, радіостанцію “Радіо Весті” та інформаційний портал РБК-Україна.
Джерело: IPG-Journal
