3
Не можу надивуватися, як сильно змінилося моє самопочуття після того, як прийняла в собі філософський погляд на життя. Саме через цю рису я завжди почувалася неправильною. А тепер немає причин почуватися такою. Бути якою є без самоїдства - так дивно приємно. І одразу звідкись узялося стільки сил, і так легко почали приходити відповіді на всі питання. Так, ніби лише зараз почала жити.
14
40 хвилин заглиблення в безодню. Фрустрація. Мусила питати ШІ різницю між фрустрацією та депривацією - забула. А після цього ще й дивилася, в яких випадках використовувати тире, а в яких - двокрапку.
Незламна програма самоприниження все ще періодично вилазить. Працює добре: знищує образ майбутнього, впевненість у власних діях, віру в них. Бачу стільки варіантів монетизованої самореалізації, але ж не можу робити все одразу. Часом боюся, що роблю неправильні вибори. Часом здається, що надто пізно почала розуміти, як спрацювала прив’язка до мистецтва через прийняття оточуючими. Хоча неможливо забути факти прив’язаності та інтересу до культурних явищ, які спостерігалися ще з дитинства.
Природа всесвіту та людини. І мистецтво. Все, що дійсно зачіпало душу.
Я не закінчую проєкти, боюся їх та уникаю, постійно вчуся та намагаюся організуватися. Постійно шукаю вихід із цього безладу і темряви. Більшість часу мені вдається тримати себе в потрібному настрої, але іноді все знову руйнується і розсипається. Все залежить від того, наскільки міцне підґрунтя для відновлення я збудувала в нормальному стані.
Нормальному... радше необхідному.
Нормальними, напевно, я вважаю сумніви і ясність складної реальності. Але вони згубні.
Конфлікт, спричинений одночасним розумінням потреби соціалізації та її неприйняттям.
19
Проблема усвідомленості: коли обдумую власні плани та заняття, вони втрачають привабливість, ніби мені не варто думати про свої дії (окрім базового планування та наявних обставин), а лише діяти й бути в моменті, зосереджуючи увагу виключно на поточній секунді. Дивно, яким важким здається життя. Як перепрограмувати себе?
21
Особливістю останніх років для мене стала критика оточуючих. Почала робити це інтуїтивно, рефлекторно, через те, що вважала, що зовсім не вмію критикувати і що надто довірлива до людей. Що, в принципі, було правдою і дійсно потребувало практики критичного погляду. А ще, в якийсь момент, самооцінка впала настільки низько, що я, як тонучий, що хапає повітря, почала хапатися за докази того, що я не найгірша в світі. Ось цей останній пункт додав гіркоти у процес.
Головне, що я це все робила свідомо, відчуваю процес, керую ним і не перетворююся на нарциса-диванного аналітика. Адже важливо розуміти, що приниження оточуючих не допоможе поліпшити власне життя і здоров'я. Воно може лише змінити характер проблем і перетворити надто сором'язливу і невпевнену дівчинку на фурію.
26
Не я робила дурниці, не я списувала купу паперу чи займалася не тим, чим треба. Я просто проявлялася: я була тривожною, невдоволеною собою, хаотичною ідеалісткою. Робила багато речей, бо тривожилася і хотіла все одразу, а потім постійно переробляла, бо була невдоволена.
Сама себе зробила. Не навчити дитину знати, на що вона спроможна, до чого схильна і чого хоче, що вважає важливим і цікавим. А вчити дитину слухатися і адаптуватися під потреби оточуючих - страшно.
Може, тому й усі тривоги та проблеми особистості. Тебе не вчать бути власником свого життя, тебе вчать підпорядковуватися.
28
Придумала собі випробування. Навіть не знаю, чи мені це подобається. По відчуттях більше схоже на компульсію і прагнення контролю. Занадто багато нотаток, приміток і досліджень. Тепер не зрозуміло, чи допомагають вони мені, чи заважають, чи я самовиражаюся, чи саботую, створюючи завантаженість. І я не видалю це. Стільки роботи. Занадто шкода. Але що інакше з цим робити? В мене непогано вийшло з роздумами. Погано вийшло з технічною статтею.
Я можу буквально вчитися з моїх арт-нотаток, паралельно їх коригуючи.
Такі дивні і трохи неприємні відчуття. Переоцінюю свої сили і не можу поєднати уявлення і розуміння з реальними навичками та здатністю керувати процесом до якісного результату. Ніби здатна думкою сягнути чи не кожен людський стан, але це все ніщо без практики, повторення і методичності. Часом здається, що все, чим я займаюся, я лише вигадала, що не маю навіть крихти розуміння хоча б одного з моїх занять. Лише точно знаю ось що: я аналізую, спостерігаю, записую, намагаюся зрозуміти.
