Друкарня від WE.UA
Публікація містить рекламні матеріали.

Тонкі ноти самотності й героїзму в творчості Тадеуша Брауша

Тадеуш Брауш — видатний молодий поет сьогодення. Його голос лунає всюди, де є зацікавленість читачів, читачок та організацій високоякісною любовною та філософською лірикою. Третім пунктом, безсумнівно, є тематика міста, яке не просто виступає тлом для розгортання подій у текстах. Місто є сакральною територією, яка не терпить поспіху та порожнечі. В першу чергу, діалектика міста як пейзажу містить яскраві філософські нотки.

Це означає, що пульс міста автор сприймає як дещо то рутинне, то дивовижно - неосяжне, то самотньо-меланолійне, а подекуди й трагічне.

Читаємо на інстаграм — сторінці автора: “Мало що змінилося в гонитві за Хроносом”.

Поговорімо про образи, голоси та хронотоп величного, майстерного молодого поета.

Важливу роль у поезії Тадеуша відіграють теми світла й темряви, сили й слабкості, любові й ненависті, порядку й хаосу, смерті та відродження.

Ясна річ, сприймати таку емоційно насичену, свіжу, неординарну поезію поза світовим літературним контекстом неможливо.

Помітно, що дія розгортається на тлі статики, але інколи, навпаки, ліричний герой кудись несеться на крилах емоцій, підводячись, злітаючи, зростаючи філософськи над рутинним, гарно впорядкованим мегаполісом. Часто в українській молодіжній поезії місто так і змальовується, як неозора сіра маса типових будинків, як символ банальності, але можна знайти в творчості Тадеуша й неабиякий вплив медієвістів, символістів та екзистенціалістів.

Тож яке тепер його місто? Де ті межі, перетнувши які, каміння стає неординарно гнучким, лунким, заради чого воно оживає? Згадаємо прозу та культовий постмодерністський роман французького автора Фредеріка Бегбедера “99 франків”. Мегаполіс пасивно вбирає в себе спочатку пристрасть Октава та його коханої Аліси, а потім — самотність волелюбного, непередбачуваного Октава та його спогади про спокійну, надійну дружину Анну.

Такий пошук, такі дихотомії походять і від давньогрецьких елевсинських містерій, і від середньовічної діалектики, і від подальшого пошуку ясності, дидактики пристрасті на тлі суцільного обов’язку. Іншими словами, лірична героїня, чий силует накреслений пунктирно, змушує ліричного героя, чи образ оповитий нестримним вогнем пристрасті, відкрити для себе нову формулу екзистенції, нові цінності, а відтак і умови буття. Місто охоплене тиском рішучих ініціатив художніх образів, відтак і саме воно оживляється, стає рухливим, вчиться віддзеркалювати звуки поетичного польоту або вкриває згубною темрявою мандри героїв.

Де ж деміургічна радість метамодерну, який от-от прийде? Де вона в цьому світі колій, тротуарів, вулиць, ледь німих сутінкових парків?


Радість виникає тоді, коли рутинна, прозаїчна зумовленість згортається, надаючи іскрам пасіонарності засяяти новими барвами людяності.

Технологія досягнення успіху

Які тропи застосовує автор в своєму художньому наративі?

Особливо кидаються в вічі мудрі цитати у філософській поезії автора.

За взірець можна взяти короткий уривок з філософського верлібру пана Тадеуша:

“Ми ж самі придумали собі ігри з Богами,

чи то від нудьги, чи то з почуття страху...”


Йдеться, ймовірно, і про політ давньогрецького мітологічного Ікара, і про тьмяні, але глибинні впливи Жана-Поля Сартра.

Місто й природа часто виступають для автора лише тлом, на якому розгортаються інтелектуально-змістові екзистенційні експерименти. Такі, до прикладу:

“Суть лише в тому наскільки ти переконливий. Чиї слова будуть у пам’яті: осіннім листям, снігом, запахом скошеної трави”.

Дещо по-іншому виглядає та сама вищезгадана пристрасна, романтична історія в іншому тексті поета:

“Я зриватиму голос, лізтиму на вершину,

аби тільки впасти в діапазон твого слуху,

аби тільки відчути дотик, що охоплює руку,

просто бути, просто говорити з тобою,

Тільки так серцю не заростати травою”, і трохи далі:


“Зникнеш — не звикну. І вже ніяк не згадаю

варіанту реальності, в якому тебе ще немає”.


Така дистанційна, позачасова, масштабна, але й портативно-іронічна історія любові архетипичної, але від цього не менш значущої, не менш постмодерно-загальнолюдсьскої, не менш класично — контрастної, неодмінно розчулить слухачів і читачів, усіх людей, які роз’єднані часом, але мають спільні цінності.


Бажаю авторові творити ще міцніше, здіймати свій голос ще вище, досягати дедалі більшого в ореолі знання, а я зі свого боку завжди знайду гідні слова для чесного коментування!


© The original texts provided by Tadeush Braush, a poet from Ukraine whose activity is mainly noticeable since 2019 and, more voluminiously, since 2022

Under the nickname “Tadeush Braush” this author is available on Facebook and Instagram

© Марина Чиянова, арт-оглядачка, поетка, перекладачка, листопад 2026

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Martinella
Martinella@SealedRosesUA24

Art, philosophy, translations

158Довгочити
4.7KПерегляди
17Підписники
На Друкарні з 19 січня 2025

Більше від автора

  • Українське мистецтво сьогодення - загальний план та промовисті деталі

    Ключові техніки, теми, сюжети та імена сучасного українського живопису. Аудиторія: інтелектуали, молодь, українські та закордонні дослідники, колекціонери, меценати та аукціоністи

    Теми цього довгочиту:

    Мистецтво
  • Головне - бачити серцем!

    Історія життя та творчості української поетеси, акторки, драматургині Світлани Травневої складна й багатогранна.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Гармонія Ольги Смольницької

    Ольга Смольницька - молода українська науковиця, фахівчиня з культур германських та кельтських народів, перекладачка, поетка, літкритикиня,  організаторка подій в музеї імені М.Т.Рильського в м.Києві, талановита, яскрава, харизматична діячка культури нової формації

    Теми цього довгочиту:

    Мистецтво

Це також може зацікавити:

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити: