Що ви знаєте про армійську авіацію? Про авіацію піхоти? Певно, більшість навіть не задумується, наскільки це окрема та закрита спільнота людей, що абсолютно і до нестями закохані у свою справу. Спільнота особлива, незвичайна та абсолютно незамінна.
«Це окремий народ, доволі закрита каста — зі своїм світоглядом, звичаями, неписаним кодексом, фольклором та забобонами.»
Василь Мулік, автор книги «COHGO-ДОНБАС. Гвинтокрилі флешбеки» одразу нас попереджає: «Це не спогади, не щоденник, не мемуари. Це — флешбеки. Гвинтокрилі флешбеки». І ці флешбеки доволі різносторонні, такі собі емоційні гойдалки — бо от, один розділ ти смієшся разом з автором над жартами та неіронічно іронічними ситуаціями, а в іншому — жорстока реальність начисто вбиває ці веселощі. А потім знову відверто комічні спогади про службу в Республіці Конго. Знову історія про життя та смерть на сході України. І так по колу.
Така почерговість спогадів дає можливість нам, читачам, спостерігати та порівнювати два кардинально різні світи та різний досвід. І врешті-решт кожен може для себе знайти відповідь на питання — то яка ж різниця між війнами в Центральній Африці та на сході Європи?
Особисто для мене, одним із найцікавіших аспектів є саме це порівняння досвіду миротворця в Конго та учасника бойових дій на Донбасі. Для мене, як людини дуже далекої від військової справи, історії Василя Муліка дали можливість осмислити універсальні аспекти війни, попри географічні та культурні відмінності.
До прочитання цієї книги я зовсім нічого не знала ні про армійську авіацію, ні про роботу пілотів (будь-яких пілотів, варто зауважити, не тільки вертолітників), окрім того, що зазвичай висвітлюють у ЗМІ. Проте, ця книга стала для мене справжнім відкриттям, що дає змогу поглянути на абсолютно різні конфлікти — далека Демократична Республіка Конго та війна на сході України — з точки зору українського вертолітника.
В своїх флешбеках автор протиставляє бюрократизм місій ООН у Конго та боротьбу за виживання під час місій на українському сході. Цей контраст формалізму та боротьби, життя та смерті, любові та ненависті, іронії та серйозності створює дуже різносторонню, нелінійну захопливу історію.
«COHGO-ДОНБАС. Гвинтокрилі флешбеки» — історія не про війну, а про людей, що в найтемніші та найжахливіші часи роблять свою роботу. Роблять віддано і професійно, роблять із гумором. Вони люблять, вони ненавидять, вони живуть та гинуть.
Окремо хочу зауважити, що написана книга дуже «живою» і справжньою мовою, вона стане зрозуміла навіть для тих, хто, як і я, не зовсім розуміє або зовсім не розуміє специфіку роботи авіації та різних типів гвинтокрилів.
І наостанок, залишу тут цитату, що найбільше запала мені в серце:
«Закони фізики однакові для всіх — блискавка обирає найвищу точку. Те саме стосується і законів життя — перший, найсильніший удар завжди приймають на себе кращі, сміливіші, сильніші …»
Тож, якщо ви хочете побачити війну очима людей, які її пройшли, і зазирнути до світу армійської авіації, раджу прочитати цю книгу.
Діліться своїми враженнями про «COHGO-ДОНБАС. Гвинтокрилі флешбеки» в коментарях 😉
