Або чи спрацює це «іздєліє» як фактор стратегічного шантажу РФ відносно США
Росія вустами свого керівництва заявила про начебто успішно проведені випробування ракети «з необмеженою дальністю польоту» під індексом 9М730 «Буревестник», що начебто відбулись під час тренувань стратегічних ядерних сил 22 жовтня 2025 року.
Далі доведеться відштовхуватись просто від того, що «це є», та працювати «з тим, що є». Тобто що в Кремлі нагадали про оце своє «вундерваффе», і тепер нам доводиться цю тему обговорювати.
Що ми зараз знаємо про «Буревестник»
Автори ресурсу «Полковник ГШ» наводять таку оцінку по ТТХ цього виробу: стартова маса – орієнтовно 3,6 тонн, довжина фюзеляжу ракети із стартовим двигуном (СД) – 12 метрів, без СД – 9 метрів, вага бойової частини (ядерна зброя) – орієнтовно 1500 кілограмів, еквівалент потужності – 2 мегатонни.
Співставлення заявлених противником цифр говорить так – якщо цей «виріб» справді пролетів 14 тисяч кілометрів за 15 годин, то значить середня швидкість польоту складала 933 км/год. Де пролетіти дистанцію 14 тисяч кілометрів – по території країни-агресора знайдеться цілком, наприклад із того ж полігону на Новій Землі до Камчатки.
Особливість силової установки 9М730 «Буревестник» - заявлено використання маршового ядерного реактивного двигуна. Тобто якщо спрощено, мова про малогабаритний ядерний реактор, котрий має в польоті створювати реактивну тягу.
Стартова ступінь – твердопаливний прискорювач, без якого 9М730 «Буревестник» ніяк не полетить навіть за задумом своїх творців. І отакий комбінований рушій (тобто прискорювач + реактор) дозволяв росіянам всіляко «гратись» в інфопросторі – «дивіться, наша ракета літає, а чи вмикається там реактор в польоті, то ми вам все рівно не скажемо».
Якщо хто скаже, що атомний реактивний двигун – це архаїчна технологія родом з 1960-1970-хх років, то по-своєму буде правий. Бо тоді, під час «Холодної війни» СРСР та США із подібними проектами бавились, але до практичної реалізації так і не довели.
Західні OSINT-ери в 2024 році на основі деяких супутникових знімків заявили наступне: на їх думку, на об’єкті «Вологда-20» за півтисячу кілометрів від Москви будується відповідна інфраструктура для розміщення того самого «Буревестника».
Як це все оцінювати
Якщо брати описаний вище масив даних, що заявлений у відкритому доступі, то виходить, що російська ракета 9М730 «Буревестник» - цілком предметна річ до обговорення, незалежно від того, чи «изделие» взагалі літає.
Публіка в Україні скільки завгодно може писати й казати про те, наскільки «Буревестник» є взагалі неіснуючим «вундерваффе». Але проблема в тому, що заява про успішне випробування 9М730 «Буревестник» направлені зовсім західніше, в сторону Білого Дому.
Он, західні ЗМІ пишуть, що путінський посланець Дмітрієв під час свого візиту в США одною рукою демонструє словесну готовність дружити, а іншою рукою – власне тим самим «Буревестником» й погрожує, як новітньою «кузькіною матєрью».
Тим більш, було як мінімум два приклади, коли республіканці в США використовували словесні ігри навколо «ядерного вундерваффе» як аргумент, що Росію оце не треба «провокувати».
Перший – в лютому 2024 року американські ЗМІ форсували заяви про начебто існування в Росії «атомної протисупутникової зброї». І це все при тому, що самі росіяни визнавали, що подібні розробки у них досі тільки «на папері».
Ну а в серпні того ж року рашисти заявили про начебто існування варіанту ракети «повітря-повітря» типу Р-33 під ядерну боєголовку, засобом доставки має виступати перехоплювач МиГ-31БМ. Чомусь до того в РФ не заявляли про існування такого варіанту по Р-33, яка була поставлена на озброєння ще у 1980-хх років.
Однак при цьому може виявитись і зовсім інший розвиток ситуації по 9М730 «Буревестник» - що оце «вундерваффе» не спрацює як елемент «стратегічного шантажу» Кремля відносно США на поточному етапі війни. Якщо буде так, що за якийсь час 9М730 «Буревестник» стане таким же предметом скепсису російських коментаторів, як і БРСД «Орешник».
Найбільш оптимістичні російські оцінки говорили про можливу наявність під кінець 2025 року 1-2 дивізіонів на 3-6 пускові з відповідним запасом в три-шість «Орєшніків». І це все при тому, що в Ірану подібного класу ракет було мінімум 2000 штук, до початку війни з Ізраїлем в червні 2025 року.
