Кожен бодай раз чув про «1984» Джорджа Орвелла — твір без перебільшення знаковий та геніальний. І навіть ті, хто цей роман не читав, знають, що «1984» змальовує картину тоталітарного майбутнього та є безапеляційною критикою комунізму.
Погодьтеся, доволі важко уявити, що автор найвідомішого критичного твору був одним із прихильників комунізму, щиро вірив в його ідеї та ідеали.
Проте саме такими є погляди Джорджа Орвелла на початку «Данини Каталонії». Щира віра в ідею соціальної рівності та безкласовості привела Орвелла в Каталонію — частину Іспанії, що на той момент була охоплена громадянською війною між різними силами.
Історичне тло виглядає доволі песимістично, повсюди розруха та смерть, проте в повітрі відчувається дух рівності та свободи. І саме цей дух манив до Іспанії шукачів пригод різного штибу та ідеалістів, серед яких був і Джордж Орвелл.
«Данина Каталонії» це і мемуари безпосереднього учасника подій, і хроніка перебігу Іспанської громадянської війни, і екскурс в історію політичних сил Іспанії, і певним чином художній пригодницький роман.
Орвелл описує свій досвід участі у війні на боці республіканців, детально розповідає про побут солдатів-добровольців в окопах, про бої та зухвалі вилазки на територію ворога. Поміж автобіографічних розповідей автор також аналізує ідеологічні протиріччя, що розділяли різні політичні табори, заглиблюється в історію кожної партії та детально описує мету діяльності та ідеї прибічників кожної з партій.
І саме цей аналіз давався мені важко, відверто кажучи. Не з першого разу було зрозуміло в чому різниця між всіма партіями, чого вони хочуть всі разом і окремо одна від одної, проти чого і за що воюють прибічники різних політичних течій.
Але попри ці «важкі» моменти історія мені сподобалася. Для мене це саме про шлях від ідеалів до розчарувань, від захоплення до завзятої критики.
В «Данині Каталонії» чудово простежується, як автор розчарувався в комуністичній ідеї, в лідерах та їх методах. Після того, як Джордж Орвелл став свідком непотрібної жорстокості, інтриг, обману та маніпуляцій, його віра в ідеали революції похитнулися.
До того ж, очима автора ми бачимо можливості пропаганди та її вплив на населення та світову спільноту — «правильними» статтями в газетах можна створити «правильне» враження навіть про найкривавіший режим. За спогадами письменника, саме такими маніпулятивними техніками користувався СРСР для поширення по світу пропаганди про комуністичний лад.
Як бачимо зараз, назва імперії змінилася, а методи - ні. В найкращих традиціях тоталітаризму московія використовує ту ж стратегію маніпуляції для створення «правильного» враження про свій режим в світі. Тож «Данина Каталонії» цікава і з точки зору порівняння подій, що відбувалися майже 100 років тому і відбуваються зараз.
І наостанок варто згадати про природу Каталонії. Орвелл чудово описав прекрасні ландшафти і давню архітектуру, квітучі пагорби і суворі скелі. В кожному рядку відчуваєтьсящира любов Орвелла до цієї країни та її природи, до її людей та любові до життя. Часто спогади про політичні інтриги або бойові дії перериваються спогадами про запах польових квітів або рослинність в ущелинах. І ми розуміємо, що попри всі страшні події, свідком яких став Джордж Орвелл, завжди є щось хороше і світле, що після повернення додому він міг згадати.
Тож, думаю, «Данина Каталонії» буде цікава і для поціновувачів творчості Джорджа Орвелла, я для тих, хто цікавиться історією Іспанії, і для тих, хто любить цікаві мемуари.
Діліться своїми враженнями про «Данину Каталонії» в коментарях 😉
