Настала осінь і нарешті повертаюся (з відпустки/кризи/прокрастинації/ліні) до регулярних постів на каналі. Щиро перепрошую, але в мене було бажання прочитати якомога більше до кінця літа, то ж, вважайте, забив на все інше. З другого боку, зараз у мене буде один роман на вісімсот сторінок англійською, тож, поки його читатиму, дописи все одно будуть.
І цього разу об'єктом мого розгляду буде манґа "Шлях домогосподаря" Косуке Ооно. Це така собі легка комедія про колишнього якузи, котрий закохався в дизайнерку, одружився й став домогосподарем. Гумор переважно вибудований довкола зіставлення способів життя, мислення й мови якузи та домогосподаря, таких дуже різних, але місцями схожих. Ну бо хіба якуза теж не має проблем з пранням власного одягу, повного різних плям й очищенням поверхонь від різноманітних субстанцій?
Хоча в мене складається враження, що це більше така собі, як не пропаґанда, то демонстрація принади вести господарство й отримувати від цього кайф. Про маленькі побутові дрібнички, на які зазвичай не звертають увагу, але котрі поліпшують життя; важливість смачної їжі для гарного настрою; силу організацій і зборів місцевих домогосподарок та домогосподарів, котрі пропонують різні поради й разом відвідують майстер-класи; і розпродажі та шведські столи як поля бою. Від цього ловиш нереальний кайф і думаєш і собі стати домогосподарем.
У кінематографі є поняття 'high concept', котре можна перекласти як яскрава задумка. Це такий собі твір, в основі якого чіткий й зрозумілий задум штибу "а що якби". "Шлях домогосподаря" чудово презентує подібні тенденції в літературі, бо його центральна ідея проста — а що якби чоловіком у сім'ї, що порається по господарству, був колишній якуза? І... Тут є кілька гострих кутів, за які можна зачепитися.
Ґендерні ролі, якщо дивитися ширше, тут вельми класичні. Себто, так, сім'я Тацу і Міку побудована на збалансованих стосунках "сильна жінка-утримувач — сильний чоловік-господар", але решта мають радше класичні стосунки, де чоловіки заробляють і не знають, що роблять їхні жінки, аби лишень удома прибрано й наварено. Або ж другорядний персонаж Маса. Він — свідчення того, що поратися по господарству, у манґовий спосіб, можуть лишень ті, у кого є хтось, хто забезпечує перших грішми. Маса живе один, і лажає як домогосподар не тільки тому, що він забудькуватий, а ще й тому, що вимушений сам собі заробляти на життя.
Чим далі йде манґа, тим більше колишніх якуз покидають чи розпускають кримінальні організації чи виходять із в'язниці, і стають на шлях добропорядних громадян. І, свідомо чи ні, пан Ооно дає привід поговорити відновне правосуддя, про потребу повернення і включення злочинців і в'язнів назад у суспільство. Чимало комедійних моментів збудовані на різниці світобачення й поведінки звичайної людини і якузи, але помітно, як перші стигматизують і вважають останніх за Інших. І, хоча не вельми правдоподібно чи гладко, але пан Косуке зображає потребу перетерпіти, не звертати увагу та/або прийняти попервах ексцентричну поведінку задля подальшого включення в суспільство. Так, за діло інколи можна й насварити, але давати можливість інтегруватися — класна штука.
Принаймні я так для себе прочитав цю манґу. Бо, по суті, це такий собі ситком, і я абсолютно не знаю, що пан Косуке Ооно має робити, аби його продовжувати, бо вже на п'ятому томі відчував, що концепт себе виснажує, а скоро має вийти й шостий том. Словом, подивимося. А поки — най котик іде гидить до іншої оселі.
P.S. Мати Василева, там уже 14 томів. Ех, ненавиджу онґоїнґи.
