Аніме

Чи може аніматор, який не любить аніме, отримати «Оскар»? Куніо Като довів, що так. У цій статті ми занурюємося в історію творця «Будинку із маленьких кубиків» — людини, яка вийшла за межі японського мейнстриму та створила універсальну мову спогадів, зрозумілу без жодного слова.

Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що хентай є найвідомішим жанром японської анімації. Всі, хто дивиться аніме, знають про нього, але й багато хто з тих, хто ніколи не дивився аніме, теж про нього знають, навіть якщо не чули самого слова.

Ще дуже давно пан Кислотний написав статтю “Атака Титанів: Трагедія Єґеризма” яку я, тоді ще не знайомий із сюжетом твору, сприйняв доволі позитивно.

Сатоші Кон запам'ятався нам з одного боку як один з режисерів-гіперреалістів в аніме, а з іншого – як той, що постійно експериментував з реальністю, часом і простором. Змішуючи думки та події, він хотів розповісти про те, як сам сприймає час.

"Ракко... Допоможи мені".

Привіт, маладьож! Трішки більше місяця тому, напередодні свого дня народження, я як будь-який поважаючий себе міленіал задумався: а який із дитячих гештальтів я тепер можу закрити? І, довго не думаючи, я обрав картки Pokemon, фанатом яких залишаюся ще з дитинства.

У 2019 році фільм Мамору Хосоди «Мирай з майбутнього» був номінований на премію «Оскар». Це перше аніме, не створене Studio Ghibli, яке увійшло до шорт-листу. Незважаючи на те, що премія йому тоді не дісталася, це чудова нагода поговорити про цього видатного режисера.

28 номер аніме-видання «СьогодНЯ!» - старійшого аніме-фензіна України.

Рецензія про цінність шедеврального твору Хаяо Міядзакі, який проклав шлях для японської анімації у світове визнання, а нам розповів чарівну історію, яку важко забути.

«Раніше ми збирали запитання про Асаґірі-сенсея, а також ‘‘Літературних геніїв: Бродячих псів’’ з різних платформ. Ми відсортували та переклали їх. Асаґірі-сенсей обрав деякі з них і дав відповіді. Ще раз дякуємо всім, кому подобаються ‘‘Літературні генії: Бродячі пси’’».

У сучасній інтернет-культурі дедалі популярнішими стають терміни вайфу (waifu) та хасбендо (husbando). Їх прийнято вживати щодо вигаданих персонажів із аніме, манґи, ігор чи інших творів, яких користувачі інтернету емоційно «привласнюють» як уявних партнерів.

У сучасній медіаіндустрії жанри на кшталт гачі, ісекай, гаремників та подібних часто сприймаються як приклади фансервісного сміття — контенту, де фансервіс не є доповненням, а самою суттю твору. Проте, ці жанри не приречені лиш на деградацію. У них є шанс стати чимось більшим.

Трава раніше була зеленіша, повітря чистішим, Кличко боксером, а аніме — кращим. Ну, принаймні ми у цьому переконані.

Мав би кинути дивитися ще до середини сезону, але продовжив – і не пошкодував

У сучасному світі, де цифрові технології займають дедалі більше місця в житті дітей, важливо знаходити джерела, які не лише розважають, а й сприяють розвитку. Одним із таких джерел є манґа — японські комікси, що здобули популярність у всьому світі.