Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що хентай є найвідомішим жанром японської анімації. Всі, хто дивиться аніме, знають про нього, але й багато хто з тих, хто ніколи не дивився аніме, теж про нього знають, навіть якщо не чули самого слова.
Ще дуже давно пан Кислотний написав статтю “Атака Титанів: Трагедія Єґеризма” яку я, тоді ще не знайомий із сюжетом твору, сприйняв доволі позитивно.
Сатоші Кон запам'ятався нам з одного боку як один з режисерів-гіперреалістів в аніме, а з іншого – як той, що постійно експериментував з реальністю, часом і простором. Змішуючи думки та події, він хотів розповісти про те, як сам сприймає час.
"Ракко... Допоможи мені".
Привіт, маладьож! Трішки більше місяця тому, напередодні свого дня народження, я як будь-який поважаючий себе міленіал задумався: а який із дитячих гештальтів я тепер можу закрити? І, довго не думаючи, я обрав картки Pokemon, фанатом яких залишаюся ще з дитинства.
У 2019 році фільм Мамору Хосоди «Мирай з майбутнього» був номінований на премію «Оскар». Це перше аніме, не створене Studio Ghibli, яке увійшло до шорт-листу. Незважаючи на те, що премія йому тоді не дісталася, це чудова нагода поговорити про цього видатного режисера.
28 номер аніме-видання «СьогодНЯ!» - старійшого аніме-фензіна України.
Рецензія про цінність шедеврального твору Хаяо Міядзакі, який проклав шлях для японської анімації у світове визнання, а нам розповів чарівну історію, яку важко забути.
«Раніше ми збирали запитання про Асаґірі-сенсея, а також ‘‘Літературних геніїв: Бродячих псів’’ з різних платформ. Ми відсортували та переклали їх. Асаґірі-сенсей обрав деякі з них і дав відповіді. Ще раз дякуємо всім, кому подобаються ‘‘Літературні генії: Бродячі пси’’».
У сучасній інтернет-культурі дедалі популярнішими стають терміни вайфу (waifu) та хасбендо (husbando). Їх прийнято вживати щодо вигаданих персонажів із аніме, манґи, ігор чи інших творів, яких користувачі інтернету емоційно «привласнюють» як уявних партнерів.
У сучасній медіаіндустрії жанри на кшталт гачі, ісекай, гаремників та подібних часто сприймаються як приклади фансервісного сміття — контенту, де фансервіс не є доповненням, а самою суттю твору. Проте, ці жанри не приречені лиш на деградацію. У них є шанс стати чимось більшим.
Сьогодні на вас чекає цікава тема. От ви побачили в інтернеті цікаву мангу або книгу, проте її нема офіційно в продажу. Що робити? Для цього є багато платформ з фанатським перекладом. Вони не комерційні і видаляють контент після його офіційного виходу на ринок.
Трава раніше була зеленіша, повітря чистішим, Кличко боксером, а аніме — кращим. Ну, принаймні ми у цьому переконані.
Мав би кинути дивитися ще до середини сезону, але продовжив – і не пошкодував
У сучасному світі, де цифрові технології займають дедалі більше місця в житті дітей, важливо знаходити джерела, які не лише розважають, а й сприяють розвитку. Одним із таких джерел є манґа — японські комікси, що здобули популярність у всьому світі.
Як відомо, Хаяо Міядзакі – великий любитель авіації. Майже у всіх його творах представлені різноманітні літальні апарати. Іноді це втілення реально існуючих прототипів. Інші апарати є цілком вигаданими. А деякі зробили крок з екранів у реальне життя.
«Про рух Землі» – аніме, яке мені особисто дещо незручно називати аніме. Звичайні атрибути японських мультфільмів – занадто яскраві кольори, гіперболізація емоцій героїв, сезонність, передозування японською культурою... І ось взагалі нічого такого нема нема у цьому аніме.
Усі знають, що таке аніме. А якщо раптом ні, завжди можна підглянути визначення в інтернеті. Хоча єдиної думки все одно немає. Тож давайте поринемо глибше в контекст і спробуємо розібратися, що ж таке це ваше аніме?
Переклад інтерв'ю Фурудате-сенсей і їхніх редакторів, які допомагали протягом цих вісім із половиною років: Хонда-сан (перший редактор), Ікеда-сан (другий редактор) і Адзума-сан (останній і поточний редактор). Разом із ними поглянемо за лаштунки роботи над «Haikyuu!!»
Рецензія, яка мала б бути опублікована в якомусь виданні, але цього не сталося, тому вона тут. Написана була для ширшого загалу і для толкіністів тут буде багато очевидного, але найважливіше в рецензії — погляд автора. Тут він присутній.
Нарешті, є куди друкувати шизу
Вічно молодий
