Haikyuu!! Talk із Фурудате Харуїчі-сенсей і редакторами Хонда, Адзума й Ікеда

переклад: Avelocia; редагування: Пані Відьма

Примітка перекладачки: з огляду на те, що справжня стать Фурудате-сенсей невідома, я вживатиму займенники вони/їх і посилатимусь як «автори», щоб не заплутати читачів. До всіх редакторів я звертатимуся на він/його і вживатиму «редактор».

Адзума: Спершу я хотів би сказати, Фурудате-сенсей, дякую вам за таку важку роботу протягом цих вісім із половиною років!

Фурудате: Дякую!!

Хонда: Ви хоч повеселилися під час роботи над останньою частиною (кульмінацією до останнього розділу)?

Фурудате: Я чітко візуалізували собі останню частину, тому я швидко закінчили сценарій і решту чотири дні я лише малювали, тому було весело. За винятком двох останніх розділів.

Хонда: Га?

Ф: В останніх двох розділах було набагато більше сторінок, а там ще й кольорові… Знаєте, я навіть уявляли собі той момент, коли закінчу малювати останній розділ. Відкоркую якийсь класний алкоголь, подякую моєму персоналу… Але закінчення затягнулося до четвертої ранку. Ми всі вже були на волосинці, тому я просто відпустили всіх додому. *сміх*

Ікеда: Тож, змінюючи тему, тут якраз є запитання від читачів. Перше запитання: «Як ви вирішили, яке в кожного буде майбутнє?»

Ф: Ну, ми з Адзума-сан справді сіли й на зустрічі серйозно обговорили майбутнє після випуску кожного. Ми навіть написали список. За винятком персонажів, які я точно були впевнені, що підуть у професійний спорт, я взагалі не знали за решту. Мої єдині знання щодо різних кар’єр були або з мого власного досвіду, або з досвіду моїх друзів, тому я звернулися за порадою до редактора: «Які взагалі є роботи?»

А: Так, справді. Наприклад, щодо Ямаґучі ми подумали: «О, зусилля Карасуно точно потрапили в місцеву газету. Тому чому б це для нього не стало перевагою в тому, щоб знайти роботу в рідному місті?» Типу на співбесіді йому б сказали: «Ви Ямаґучі-кун з тої школи!» Ми обговорювали це.

Ф: О, так, деякі кривульки досі є в тому списку! І, окрім нього, щодо Такетори ми теж думали, що його персонаж схожий на Танаку, але дечим відрізняється. Мені здавалося, що він пішов би зовсім протилежним від Танаки шляхом.

І: Справді цікаво, що Удай став манґакою.

Ф: Я завжди бачили його чи в гурті, чи манґакою, чи якась робота, де він слідує за своєю мрією. У мистецтві, наприклад.

І: А його редактор — Акааші.

Ф: Я думали, що він точно був би або редактором манґи, або аналітиком. Коли я запитали в Адзума-сан: «Яка робота більш нікчемна?» — він миттю відповів: «Редактор манґи!!» І ось так я вирішили залишити. *сміх*

А: Наступне запитання: «Як ви вирішили щодо імен персонажів та їхньої зовнішності?»

Ф: Спершу я їх виставили в лінію, щоб запевнитися щодо того, що в них не збігаються імена й силуети (п.п. Акааші й Івасик такі просто існують). Але візуальній вигляд — не те, як я їх уявляли в реальному житті. Як я вже казали, мої малюнки — не самі персонажі, вони лише відображають історію. Гадаю, єдина команда, де зовнішність персонажів базується на їхній «тварині», — Фукуродані. Я намалював Бокуто, поки споглядав на фотографію справжньої сови.

І: І як вам прийшла назва «Карасуно»?

Ф: Здається, ми з Хонда-сан говорили про класну назву, яка була б наче в лиходіїв?

Х: Еге, коли манґу пустили у випуск, ми подумали, що було б класно мати символ чи людину до кожної команди.

Ф: Протягом зустрічі в моєму робочому кабінеті на балкон сів ворон. Ми подумали: «О, хіба ворон не буде класною ідеєю? Вони чорні й круті!»

А: Хоча вони головні герої, але зробити їх воронами й у всьому чорному досить добре запам’ятовується, еге? Гаразд, наступне запитання: «Як ви досліджували й збирали матеріали?»

Х: Сенсей, ви дуже вправні в цьому~

Ф: У-у, та аж ніяк. Пам’ятаю, коли ми прийшли до Хьоґо Дельфіно (волейбольний клуб в Амаґасакі), щоб дослідити, а я навіть не змогли нічого запитати, хоча тренер сказав мені: «Можете питати в гравців про все, що тільки душа забажає!» *сміх*

Х: Справді. *сміх* Але, знаєте, з того місця, де я стояв, було справді цікаво. Такі речі, типу, звідки виходять гравці, про що вони говорять при зустрічах, що вони їдять після матчу. Я був здивований, що ви звертали увагу на такі речі. Ви сказали: «Я можу дізнатися тактики з книжок. Я хочу дізнатися деталі, які я не дізнаюся з таких пошуків. Я не досліджую, щоб знайти відповіді. Я досліджую, щоб дізнатися, що я не знаю». Почувши це, я був дійсно вражений.

Ф: Я казали таке?

Х: Казали!

І: Коли я прийшов зі зібраними даними до вас на весняний турнір, ви хвостиком ходили за гравцями Старшої школи Ракунан, чи не так?

Ф: Так, визнаю, що досить підозріло поводилися й ходили за гравцями. Я стояли на виході з будівлі і, коли гравці вийшли, закричали: «Вони тут!!» — а тоді пішли за ними. Я навіть проводили їх до самого вагону потяга, по дорозі втратили з поля зору половину й почали панікувати через це. 

Х: Ха-ха-ха-ха. Ви про це згадали, то це правда, що перед тим, як манґа почала виходити випусками, ви ходили дивитися на шкільні волейбольні клуби?

Ф: Академія Тоа. Зважаючи на те, що це було моє перше дослідження, я подумав, що мені варто піти до переможців Весняного Турніру, і це були Тоа. Тоді ще навіть не було вирішено, що манґа виходитиме випусками. Здається, про це вирішили якраз, коли я думали про сюжет для односерійної манґи? Один із вчителів в Тоа сказав: «Манґа про волейбол у Weekly Shonen Jump? Класно!» — але це тоді ще не вирішили, тому я просто сказали: «О, ні, я лише… Розумієте, важко працюю…» *сміх* Куратор теж був дуже добрим і ввічливим, а тренером був молодший юнак, який відповідав за фізичні тренування…

І: І це якимось чином стало основою для Аоба Джьосай?

Ф: У манзі фрази «У нас зазвичай вихідний по понеділкам» і «Відпочинок і прогули — дві різні речі», які сказав Ойкава, справді були запозичені зі слів куратора. Мені здається, що цей «клуб сильної школи» міг би постійно тренуватися, але насправді «Академія Тоа не тренується по понеділкам. Докласти зусиль, щоб відпочити, і просто прогуляти — дві різні речі». Ці слова куратора справді справили на мене враження.

Х: Слова, які ви почули протягом дослідження, зрештою виявилися дійсно корисними.

А: І тут якраз є запитання про це: «Слова, які звучать з уст дорослих у «Haikyuu!!» дуже перегукуються зі мною. Як ви до них дійшли?»

Ф: Я також відсилалися на слова куратора Старшої школи Адачі Шінден. Діти в цьому клубі державної старшої школи вирішували, чи вони хочуть залишитися в клубі на весняний турнір. «Не відмазуйтеся словами дорослих». Я вирішили використати цю фразу в сцені, де Суґавара вирішує, чи він продовжує навчатися.

Х: «Слова дорослих — не відмазка для них». Ця фраза.

Ф: Слова Такеди: «Нам потрібно запевнитися, що трирічки не пошкодують про свій вибір через п’ять, десять років», — теж базувалися на цьому випадку.

А: Наступне запитання: «Який персонаж найбільше виріс?»

Ф: Якщо фізично, то я сказали б, що Хіната, бо він нарешті підріс. Але насправді всі персонажі змінилися більше, ніж я того очікували. Хоча зі самого початку я про це так глибоко не задумувалися. *сміх*

І: А є якийсь персонаж, який найбільше схожий на вас?

Ф: Укай. Та частина, коли він думає: «Як нам перемогти сильного суперника?» *сміх* Під час написання сюжету я найбільше часу провели за тим, щоб розібратися, як поставити ротації, і я подумали: «О, я як Укай». 

Х: На розділи, де були ротації, пішло багато часу, правда?

Ф: Це було справді важко. У кадрі багато персонажів, яких треба намалювати, і хоча це займає більше зусиль, ніж малювати великі панелі, читачі, напевно, лиш глипнуть на них.

Х: Ми вирішили показувати ротації протягом матчу з Некомою, правда?

Ф: Але насправді до 4-5 тому ми не показували матчі правильним чином. Мені подумалося, що якби ми робили так зі самого початку, то це відштовхнуло б читача. Тому спершу ми більше зосередилися на драмі. Частина Цукішіми теж була такою.

Х: Матч з Аоба Джьосай теж технічно був матчем, але він більше про представлення персонажів.

Ф: Уперше ми провели «правильний» матч разом із Некомою. Від іншого манґаки я почули, що «ліміт на одну битву — 4 розділи». Тому я подумали, гаразд, зроблю матч із Некомою на 4 розділи, я спробували, але воно було не дуже вдало, а на 5 розділ відгуки були не дуже.

Х: Правда. І ми зрозуміли, що читачі втомлюються від цього.

Ф: Еге. Я навчилися, що ти не можеш просто рухатися за течією й уникати важких моментів.

А: Наступне запитання: «Будь ласка, розкажіть нам, як ви малюєте звукові ефекти, наприклад, “sururi”?»

Ф: Мені з дитинства подобалося отак виводити знаки. Але, знаєте, коли я роздумували над “sururi”, то аж надто накрутили собі. Я трішки перестаралися, ніби так і казали: «Тільки подивіться, як я вмію виводити знаки!» Для цієї сцени я використали такий самий рух, як і на матчі V-League. Пам’ятаю, що якраз дивилися відео з ним, коли малювали цю сцену.

А: Наступне запитання: «Якби ви не були манґакою, то чим би займалися?»

Ф: О! Е-е-е… Гм, чим би займалися, цікаво…

Х: Ну, до вашого дебюту ви працювали в якійсь компанії, правда?

Ф: Я працювали в дизайнерській компанії. Там я малювали флаєри й всяку всячину для супермаркетів. Я малювали домогосподарок і касирів, багацько всього, тому, напевно, я досі користуюся цими навичками.

А: Вам подобався дизайн?

Ф: Радше я сказали б, що це було лише моєю роботою. На співбесідах я так і казали: «Я збираюся стати манґакою, тому, гадаю, через деякий час я піду». Я здивовані, що вони найняли мене…

Х: У вас був досить строгий керівник, так?

Ф: О, та, точно. Той керівник такий: «Агов, ти, ану покажи мені свої ілюстрації!», — і коли я показували, то він відповідав: «Це все, що ти можеш намалювати?» Коли я показали їм свою манґу, вони сказали: «Вона темна». *сміх* А тоді на якійсь нараді вони ще сказали: «О, малюнки [Фурудате] надто темні, тому тобі потрібно дати намалювати їх іншому семпаю», — а тоді забрали в мене роботу, ха-ха. Але, знаєте, завдяки цьому я змогли дослідити малюнки моїх семпаїв, подивитися на найрізноманітніші колекції ілюстрацій, тому, гадаю, різноманіття моїх малюнків також збільшилося… Якби не цей керівник, я так би й залишилися тим, хто малює лише одне й те саме.

Х: Ви сказали, що тоді ви вперше усвідомлено показали комусь свою творчість, і це трапилося саме на роботі.

Ф: Так! Було таке відчуття, ніби “Погляньте, мені довірили намалювати саме цей малюнок”. Коли багато років потому бос пішов у відставку, то вони похвалили мене й сказали, що я стали здібнішими. *сміх* 

І: Ще є цікава історія до того, як манґу пустили у випуски. То яким був сюжет першої версії «Haikyuu!!» до цього?

Ф: У найпершому варіанті сюжету не було ні Хінати, ні Каґеями. Головний герой був радше схожий на більш ніжну версію Танаки. Здавалося, що я так і блукали з пустими руками. І в першій версії, яку я малювали після цього, теж була фраза про «вид із вершини», яка з’являється у восьмому розділі випущеної версії, але водночас також втиснута в третій розділ. Але ця версія не пройшла нараду щодо випуску.

Х: Тоді я теж лютував: «Чому цю манґу не затверджують?!» Але головний редактор сказав мені: «Різноманіття персонажів досить цікаве. Ці автори справляться, най продовжують», — тому це було досить підбадьорливо.

Ф: Ще один редактор сказав мені: «Я бачу, як ви вагаєтеся з тренером». Спочатку персонаж тренера мав бути бачу-все-наскрізь, небалакучим, кмітливим і розумним. Але автор не може написати персонажа, який розумніше за нього самого. Тому це означало, що я могли лише створити персонажа, який казав би речі, що звучать правильно, а редактор розкусив це. І я подумав: «О ні, мене спалили!» Але тоді я подумали, а якого тренера я можу написати? Можливо, підійде якийсь неідеальний дорослий? Можливо, який навіть не петрає про волейбол? У першочерговому дизайні це був дідусь, але тоді Хонда-сан сказав: «Гм-м, якось сіро…» *сміх* 

Х: І саме так одного тренера розділили на персонажів Такеди й Укая.

І: О-о-о, зрозуміло. То саме так ви все допрацьовували, аж поки манґу не пустили у випуски.

Х: І це після того, як я сказав вам: «О, вас будуть випускати», — а ви тоді відповіли: «Шо, справді? Хіба нам не варто виправити ще якісь частини?» *сміх*

Ф: Ну, так! Типу, перед цим і під час наради щодо випуску манґи провалилося моє розкадрування, у якому я були дуже впевнені... Мені було дуже сумно. Я пішли у парк біля мого району й сиділи в позі сейдза (традиційний спосіб сидіння на колінах, спираючись сідницями на п'яти) на траві весь вечір, аж до заходу сонця. Я все думали: «Чому мені відмовляють?..» А тоді мене запросили на інтерв’ю в радіо шоу.

І: Е-е-е?

Ф: Я сиділи й спостерігали за бігунами, коли хтось підійшов і запитав: «Ми з радіостанції, чи не проти ви, якщо ми запитаємо у вас дещо? Вам подобається теншіндон (крабовий омлет на рисі)?» *сміх* Мені здається, мене ще запитали «який фільм вам подобається?», але єдине, що я запам’ятали, — теншіндон. Ха-ха-ха.

Х: Що за дурня з цими запитаннями? *сміх*

А: Чи не варто нам повернутися до запитань читачів? *сміх* Питання: «Фурудате-сенсей, чи ви колись сперечалися зі своїм редактором про щось?» Таке траплялося раніше?

Ф: Я боровся з Хонда-сан за те, коли Карасуно варто програти їхній перший турнір. *сміх*

Х: Еге, це була не просто суперечка, а справжнісінька битва. *сміх*

Ф: Я гадали, що буде чудово, якщо вони програють свою першу гру, але Хонда-сан такий: «Не важливо, як ви до цього ставитеся, але від мене ви почуєте лише тверде ні». Я не чітко пам’ятаю, що трапилося потім. Цікаво, чому ми так сварилися через це? 

Х: «Вам просто не подобається програвати», «Я такого не казав», «Але в якийсь момент вони програють, чи не так?», «Ви справді просто ненавидите програвати!» Ми сиділи в барі й розмовляли про це після того, як здали рукопис, і так ми почали сваритися.

Ф: Бармен тоді точно думав: «О, оце завелися». *сміх* А я ще з Ікеда-сан сперечалися, правда? Не пам’ятаю, як ми до цього прийшли, але тоді якраз от-от мала початися арка весняного турніру, здається? Ікеда-сан сказав: «Хінаті варто навчитися боротися з потрійним блоком самостійно», а я відрізали: «Тоді варто просто зробити головним героєм Ушіваку!»

Х: Але ці суперечки ведуть лиш до покращення роботи. Ви сперечалися про щось зі своїм поточним редактором, Адзумою-кун?

Ф: Еге, про те, чи писати матч Фукуродані проти Муджінадзака. Адзума-сан думав, що мені варто, а я такі: «Не знаю…» О! Якраз у цей період я підхопили грип!

А: Еге, я досі пам’ятаю ваш радісний голос у телефоні, коли ви сказали: «Я підходили грип!!» *сміх*

Ф: У мене ще з початкової школи не було грипу, тому було весело. *сміх* Це як у середній школі діти радіють, бо наближається тайфун. Спершу мені було весело, але потім я згадали, що мої вихідні летять коту під хвіст через цей грип. Тому в мене й погіршився настрій.

Х: Пам’ятаю, як ви щось казали про Ойкаву, і це мені так запам’яталося. Ви тоді сказали: «Коли ти щось починаєш, то знаходиш багато манґи, де заявляють, що талант — це ключ, але правда в тому, що це зовсім не так. Ключ — це робити щось і викладатися на повну, щоб потім урешті сказати, чи справді в тебе є талант. Тому талант — не щось звичайне, про що ти можеш торочити, ніби він у тебе є зі самого початку». Коли я почув це, то подумав: «Ці автори — неймовірні!»

Ф: Е-е-е-е-е-е?..

Х: Чому ви схилили голову?

Ф: Хіба я таке казали? *сміх* Але першочергово в «Haikyuu!!» я прописали, що Ойкава — відмінник, а Каґеяма — геній, і створили з цього своєрідний шаблон. Ось чому це так вразило читачів, тому мені доведеться взяти на себе відповідальність за ці слова. Але особисто я самі підбили свої підсумки щодо теми «таланту» десь після на матчу Інарідзакі.

Х: Ви вклали їх у вуста Кіти Шінсуке, точно. Це про зосереджені зусилля, які дозволяють твоєму таланту розквітнути. Коли я про це думаю, то, відколи манґа вийшла у випуск, ви, сенсей, також докладали так багацько зусиль у написання і малювання.

Ф: Але десь приблизно на п’ятому й аж до десятого томах я так боявся, що «Haikyuu!!» скасують. Люди підходили до мене й казали: «З великим нетерпінням чекаю, щоб почитати “Haikyuu!!”», і я дякували, хоча й не вірили їм…

Х: Коли ви приблизно зрозуміли, що продовженню бути?

Ф: Гм-м-м… Гадаю, коли відчули: «Здається, можна продовжувати», — а ще коли вирішили щодо аніме адаптації. Але й не сказати, що мені ментально було легко.

А: Ну, тоді саме час перейти до останнього запитання: «Будь ласка, скажіть щось людям, які хочуть стати манґою або щось створити!»

Ф: Багато вчіться!!

Х: шо…

Ф: А ще виходьте на вулицю й займайтеся тим, що вам подобається! Читайте книжки, а не лише манґу! Дивіться фільми! І ще я хотіли б сказати: «Працюйте на роботі, яка не пов’язана з манґою». 

І: Чому це?

Ф: Якщо, наприклад, мені скажуть: «Напишіть манґу про щось, окрім волейболу», то я не зможу! У мене немає досвіду чи знань, щоб намалювати хоча б щось. Якщо ви не вчитеся та не здобуваєте знань, навіть якщо ви матимете бажання почати щось, то ви не знатимете, з чого почати. У вас не буде жодної підказки чи початкової точки. Саме тому важливо вчитися, і тому необхідно мати запас знань. Я якраз про це задумалися вчора чи позавчора!

Х: Лише позавчора? *сміх* Але тоді це означає: «Насолоджуйтеся чимось, у чому ви вправні». Гадаю, ця фраза теж сюди підходить.

Ф: Здається, я зрозуміли, як почуваються люди, які вступають в університет у дорослому віці. *сміх* Ну, тепер у мене є час, може поступити в університет? Ха-ха-ха.

Х: Манґу випускали протягом восьми з половиною років, тому підуть роки, коли ви відійдете від неї. Щодо мене, то я хотів би пити й спілкуватися з вами частіше, сенсей. А ще хочу разом із вами поїхати в американський Діснейленд!!

Ф: Тоді в університет теж зі мною ходи, ха-ха.

Фурудате-сенсей про Хонду-сан

Хонда-сан — перша людина, яка бачила мій рукопис. А рукопис ще тоді навіть не був готовий повністю, тому я дописували його в шінкансені зі Сендаю в Токіо, а вишенькою на торті стало те, що я ще й запізнювалися. *сміх* Типу через це запізнення навіть на першу зустріч, я взагалі мали б повністю погоріти, як працюючий дорослий, тому я зовсім зневірилися й подумали: «Ну, це кінець…» Але тоді Хонда-сан сказав: «Я теж не дуже пунктуальна людина, тому мене таке сильно не хвилює», — і я подумки подякували небесам! Перше враження Хонди-сан про мене було якесь типу: «Ви студент?» І навіть зараз воно не сильно змінилося. Звичайно, якщо порівняти з тим, що було тоді, то, гадаю, я тепер більше схожі на якогось вуйка. А ще я набрали вагу.

Хонда Хіроюкі. Перший редактор, доєднався до команди в 2007 році. Перевіряли Фурудате-сенсей перед їхнім дебютом!

Фурудате-сенсей про Ікеду-сан

Коли ми поїхали в Старшу школу Соума в префектурі Фукушіма, щоб провести невеличке дослідження, Ікеда-сан ніс на спині битком набитий величезний рюкзак. 

Коли я запитали, що там, то він відповів: «Усі томи манґи». Він приніс їх, щоб показати вчителям у школі, «ось така історія — “Haikyuu!!”» І я подумали, наскільки Ікеда-сан чудова людина! Він завжди все запам’ятовував, навіть якісь незначні розмови, а тоді з легкістю переказував їх. Гадаю, усі мої редактори були справжнім дарунком долі для мене.

Ікеда Рьота. Другий редактор «Haikyuu!». Доєднався до команди в 2011 рокі. Він працював від тренувального матчу Датеко й аж до матчу проти Некоми на Весняному турнірі.

Фурудате-сенсей про Адзуму-сан

Адзума-сан — весела людина, і на нашій першій зустрічі я подумали, що він буде ще й досить наполегливим. З Адзумою-сан я провели багато відряджень для дослідження. Наприклад, до арени Аріаки, а ще я провели свою першу подорож закордон до Бразилії разом із ним! О, а ще ми з ним дуже довго балакали по телефону. *сміх* Одного разу в п’ятницю ввечері він подзвонив мені щодо зустрічі на наступному тижні, а тоді видав: «О, аніме “Haikyuu!!” якраз іде», — і продовжив собі говорити, не зупинившись, навіть коли аніме закінчилося.

Адзума Рікі. Поточний редактор. Доєднався до команди в 2018. Працював від матчу Фукуродані проти Муджінадзаки й до останнього розділу.

Про стіл Фурудате

Хонда: Віднедавна ви почали малювати свої рукописи стоячи? А ще ваш стіл на високих ніжках…

Фурудате: Так. Коли я стою, то в мене болять п’ятки, але загалом це не сильно впливає на те, наскільки сильно я втомлююся.

Хонда: Пам’ятаю, що за моєї роботи з вами я ловив вас на тому, що ви сиділи на гімнастичному м’ячі, і всередині проскакувала така думка типу: «О, вони дещо дивненькі». Ха-ха-ха.

Ікеда: Коли я теж був їхнім редактором, то пам’ятаю, що напочатку теж бачив, як вони сиділи на м’ячі.

Адзума: Я теж, спочатку був гімнастичний м’яч. А тоді одного дня я зайшов до них у кабінет і побачив, що сенсей стоять і малюють. *сміх*

Хонда: Ніколи не чув, щоб хтось малював стоячи. Хіба у вас не болітиме поперек? 

Фурудате: Ні, я так роблю зовсім не через здоров’я. Працівники Google теж працюють стоячи. Якщо люди, які керують світом, так роблять, отже це правильно!

Ікеда: Ілюстрації ви теж розмальовуєте стоячи?

Фурудате: Так-так.

Хонда: І цілісіньку ніч ви теж стоячи малюєте?

Фурудате: Малюю, ха-ха. Було таке, що я провели дві ночі підряд за малюванням стоячи. 

Хонда: Овва! 

Щиро вдячні вам за прочитання цього інтерв'ю! Будь ласка, якщо цитуватимете будь-яку інформацію звідси, то залишайте посилання на мій тґк [https://t.me/vybachteyaplachu] :)