Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що хентай є найвідомішим жанром японської анімації. Всі, хто дивиться аніме, знають про нього, але й багато хто з тих, хто ніколи не дивився аніме, теж про нього знають, навіть якщо не чули самого слова. Попри таку широку відомість, про хентай мало пишуть і більше дивляться. Про те, що він собою являє, розповімо в цій статті.
Почати, мабуть, варто з історії. Хентай як окремий жанр з'явився у 80-ті в епоху OVA (Original Video Animation) завдяки поширенню відеомагнітофонів. До цього моменту існувало два типи розповсюдження: через телебачення та через кінотеатри. Тепер додався третій: через відеокасети. На шляху від аніме-студії до глядача зник цензор у вигляді телеканалу або кінодистриб'ютора, який до цього міг визначати, що підходить його аудиторії, а що — ні. Це призвело до більшої творчої свободи для режисерів і можливості працювати з вужчою аудиторією. Стався великий творчий вибух, з'явилися нові жанри аніме, режисери та студії сміливо експериментували, і загалом увесь цей період заведено вважати «золотою добою» аніме.
З того часу спливло багато води, але бізнес-модель хентаю все ще базується на продажах фізичних копій, тільки на зміну відеокасетам прийшли Blu-ray диски. Тому головним у виробництві нових тайтлів залишається дистриб'ютор дисків. Ця компанія визначає, який хентай знімати, коли його випускати тощо. Студії зазвичай не мають творчої свободи і просто виконують підряд. Іноді, за аналогією зі звичайним аніме, у створенні хентаю беруть участь кілька компаній. Тоді вони утворюють невеликий виробничий комітет, де ділять ризики, прибутки та визначають, яким буде новий тайтл. Крім дистриб'ютора дисків, до такого комітету може входити видавець хентай-манги, який хоче отримати екранізацію, або видавець еро-ігор. Всі ці три ніші тісно пов'язані між собою і утворюють так званий трикутник «sankaku», коли манга стає першоджерелом для хентаю, а той, своєю чергою, дає старт еро-грі. Початковою точкою може бути будь-який кут трикутника, але якщо робота знаходить своїх шанувальників, вона за цією схемою адаптується у два інші формати.
Оскільки хентай дуже потерпає від піратства, він робиться майже повністю за передзамовленнями і його знімають на ті гроші, які вдається зібрати. Через це хентай-тайтли однієї й тієї ж студії можуть кардинально відрізнятися за якістю картинки та анімації. Часто це пов'язують із недосвідченістю: молоді аніматори й справді йдуть у галузь напрацьовувати свій первинний досвід. Але крім них є ще й аніматори-фрилансери зі звичайного аніме, які можуть братися за підробітки між великими проєктами. Тож якість залежить виключно від грошей, вкладених у роботу. А грошей потрібно багато — хентай завжди був і залишається досі дорожчим за аналогічний ролик, знятий з живими акторами. При цьому його ще й купують лічені тисячі, а можливо, навіть лише сотні фанатів. Через це диски з хентаєм дорогі та є скоріше предметами колекціонування, як би дивно це не звучало. Існують сайти, де можна легально купити цифрову копію, але там теж дорого і знайти їх набагато важче, ніж піратські ресурси з безкоштовними версіями.
Оскільки покупців зовсім небагато, то дуже гостро стоїть питання затоварювання. Не можна випускати занадто багато тайтлів одночасно — аудіторія просто не зможе їх викупити. Згідно зі статистикою, японці витрачають до ста доларів на місяць на всю продукцію для дорослих (не тільки на хентай). Це дуже багато і робить Японію другим за розміром ринком відео для дорослих у світі після США, де населення втричі більше. Зазвичай на рік виходить від 30 до 40 тайтлів хентаю. Багато це чи мало? Звичайного аніме виходить до 400 тайтлів на рік (ще десять років тому виходило 200). Хентай же майже не змінює кількість тайтлів з 2010-х років. Причиною зростання в індустрії звичайного аніме стали стрімінгові сервіси, які зробили перегляд аніме онлайн доступним і глобальним. У сфері хентаю такого не сталося, але про причини поговоримо трохи згодом.
Як і звичайне аніме, хентай ділиться на сезони: весняний, літній, осінній та зимовий. При цьому сезони дуже нерівномірно наповнені. Так, навесні виходить найбільше тайтлів. Це пов'язано з тим, що в цей час у японців є тривалий період відпусток під назвою «Золотий тиждень». Другий пік припадає на літо, коли у серпні триває період літніх фестивалів, до того ж наприкінці липня в японських компаніях заведено виплачувати піврічний бонус. Він може бути суттєвим — до двох-трьох зарплат, — що дає додаткові гроші для покупок. Осінній пік випуску хентай-тайтлів буває лише раз на кілька років, коли державні свята утворюють «Срібний тиждень». А ось зима вважається мертвим сезоном для хентаю, попри те, що на її початку японські компанії виплачують новорічний бонус. Річ у тім, що в грудні проходить Comiket, де продається величезна кількість доджінші, включно з хентайними. Оскільки це спрямовано на одну й ту саму аудиторію, грошей на всі покупки може й не вистачати. Також на новий рік усі великі торговельні мережі влаштовують розпродажі, а хентай не може продаватися зі знижками, оскільки тримається на передзамовленнях за повною ціною.
Очевидним виходом було б перенесення хентаю на стрімінгові сервіси, як це сталося, наприклад, з аніме, що виходить на Crunchyroll, Netflix та інших подібних платформах. У світі дорослого контенту теж існують свої стрімінгові сервіси, перелічувати які ми не будемо. Один із них навіть ділиться статистикою пошукових запитів у різних країнах світу. Так, хентай утримує першість у всій Азії та країнах «золотого мільярда». Радий повідомити, що користувачі з України входять до числа «людей культури» і теж віддають перевагу хентаю у своїх запитах. Отже що заважає? Причини дві: юридична та фінансова.
Перша причина відштовхує стрімінги. Річ у тім, що те, що легально в Японії, може бути не дуже легальним у всьому іншому світі. В аніме головними героями часто виступають школярі, так само це відбувається і в хентаї. Згідно з японським законодавством вік згоди настає у 16 років, тож у сексуальних стосунках старшокласників немає нічого, щоб порушувало закон. Чи варто пояснювати, що у переважній більшості країн світу вік згоди починається з 18? Хентай все одно присутній на стрімінгах, але власники прикриваються тим, що це користувацький контент, а вони не мають до нього відношення і готові видалити його у разі звернення правоохоронців. З власної ініціативи ризикувати судовими процесами через японських школярок вони не хочуть.
Друга причина відштовхує від співпраці вже дистриб'юторів дисків. Інтернет — це буквально те, що вбиває їхній бізнес. Самостійно віддавати свої твори в інтернет — це знищувати ексклюзивність. Наявність легального, дешевшого способу споживання контенту вбиває мотивацію купувати дорогі колекційні диски. Студії могли б піти на співпрацю зі стрімінговими сервісами, якби ті звернулися до них напряму, але, як уже згадувалося вище, ролик буде значно дорожчим за знятий на камеру. Тож ніхто не зацікавлений у легалізації, і на цьому полі процвітає піратство.
Таким чином, хентай — це останній уламок колись великого напряму OVA. Він усе ще працює за схемою продажу фізичних копій, ніби на дворі 80-ті. Його підтримують фанати, на смаки та фетиші яких орієнтуються виробники. Отже, якщо хентай здається вам дивним, пам’ятайте, що він робився не для вас, а для японського глядача. Навіть не загальнояпонського, а глядача з дуже вузького кола фанатів конкретного фетишу чи тайтлу. Ці «старі отаку» продовжують підтримувати давно мертву бізнес-модель скоріше з меценатських та патронатних міркувань. Мотивація їхня така: «якщо ми це не оплатимо, цього ніхто ніколи не зніме». Тож не забудьте подякувати цим невідомим героям, коли наступного разу вводитимете слово «хентай» у пошуковий рядок :)
Ця та інші статті про аніме доступні безкоштовно на buy me a coffee.
