Вони сиділи поряд щоп'ятниці
На лавці парку імені Лесі Українки.
Спостерігали, як сигарети шукають п'яниці,
Намагаючись думки заглушити.
Вони не промовляли ні слова.
Вони не були знайомі.
Вони розуміли одна одну через погляд.
Вони не порушували звичай ніколи.
Сьогодні вона прийшла до парку одна.
Самотою сиділа, споглядаючи чорних птахів.
Опівночі не витримала й пішла,
Не розуміючи, чому чекала Її.
І так протягом тижня, згодом - й місяця.
Качки у ставку уже вивчили стукіт самотніх кроків вночі.
Вона залишила на лавці лист, перша можлива взаємодія.
"Ти як?" - Два слова. На які так і немає відповіді.
