В її животі літали метелики -
Легкі й невагомі, мов пір'я.
Немов ненаситні чорнії лилики
Пускали про кохання повір'я.
Метелики влаштовували бурю емоцій -
Гойдалки їх чудового буття,
Створили парад сліз та сміху на сонці,
Дали чарівне почуття.
На її волосся сідав чорний метелик завжди, коли вона говорила про кохання
В його черепі нещадно пробита дірка.
Кров відбилась на траві крильцями метелика.
В її руках молот. А ще - тремтіння.
В очах божевілля, мов дика хурделиця.
Зараз вона пробачила, не тримає зла,
Хоча й жалкувати не буде сильно.
У всіх у тюрмі є кличка. У неї - зраджена вдова.
Або ж просто квітка, зірвана вітром.
На його могилі сідав чорний метелик завжди, коли вона говорила про кохання.
