Коротенький, про одну дурноверху панянку

Кривава рідина в напіврозбитій пляшці

Виграє кольорами під промінням зорі.

Раптом це кров, що розлита з руки?

Раптом вино, що проявляє всі зради людські?

Раптом се - рідке вогнище раю?

Раптом червоні пекла рубіни?

Раптом це розкіш далекого краю,

Котру крамарі принесли на ринки?

Раптом цю рідину яскраво-червону, мов сонце

Візьме раба своїх пагубних звичок?

Раптом дістане ножа, котрий проткнув не одне уже серце,

Відкоркував немало пляшкових затичок?

Раптом зробить різкий ковток,

Поверне прямо до себе цей ніж,

Розіллє рідину, зробивши ривок

Той чуттєвий, жахливий між іншим?

І розірве причину проклять постійну.

Причину всіх воєн й погром.

Причину кривавого квіту.

Обірве життя своє. Притьмом.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Віка
Віка@sydorukVika

280Прочитань
10Автори
6Читачі
На Друкарні з 18 квітня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • Сенс

    На страті, в кінці...

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • v.b | Obliterate 1191 | Рання поезія

    Трагічний марш юності в забуття — без імен, без надії, з холодною зброєю в руках. Цей вірш — не про героїзм, а про втрату себе в безглуздій м’ясорубці, де кожен стає цеглиною в стіні, яку ніхто не пам’ятатиме.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Сенс

    На страті, в кінці...

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • v.b | Obliterate 1191 | Рання поезія

    Трагічний марш юності в забуття — без імен, без надії, з холодною зброєю в руках. Цей вірш — не про героїзм, а про втрату себе в безглуздій м’ясорубці, де кожен стає цеглиною в стіні, яку ніхто не пам’ятатиме.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія