Степами півдня в’ється залізниця
Гуркоче потяг, вихорами мчиться
Його вікно – тепер екран віднині
Кіно показує безперестанку нині
Біжать поля зелені, квітнуть маки
Червоносяйні – всіх не зрахувати
Буяє-грає гіллям струнка смуга
Із-за дерев малює силуети дуба
Розлилося село, лежить в долинці
Крихітні хатки розкидані поодинці
Сільце наступне розтяглося ближче
Гойдає вітер ляду на горищі
Смакують зелень кози бородаті
Пастух – дідо старий, за ним собака
Акація квітне-біліє, бузиновий цвіт
Жаль, пахощів не вдасться уловить
Поріс бур’ян з занедбаних будівель
Всіма покинутих, забутих, не живих
Нікому вже до них немає діла -
Лиш бур’яни не шкодували сил
Вогнем рожевим небо зажевріло
Сонячний круг утомлений хилило
Доки за обрієм він назовсім ізник
І сутінки спустились на його заміну
Понад рікою тонкою туман з’явився
У темнобарви світ щобільш покрився
Позаду жевріли удалині села вогні
Кіно скінчалося - бо наступала ніч
Ляна Вербицька
08.06.2026
