Друкарня від WE.UA

Вечір на лузі

Стою собі. Стою й чекаю
А час пливе так швидко
Не видно ні кінця, ні краю
Воді, що лине стрімко
Журливо верби похилились,
Немов-би знають неприємне
І жаби он розквакотілись -
То вісті лугу шлють до мене
У водах плещеться рибина
Хтозна: карась чи, може, лин
У цю смиренну мить хвилини
Мені зовсім не до рибин
Вже вітер тихий завиває
Природа, луг і майже ніч
Лиш я стою. Стою й чекаю
Зіткнувшись з ніччю пліч-о-пліч

Ляна Вербицька
2018 р.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ляна Вербицька
Ляна Вербицька@lianaverbytska

щороку по-різному років

13Довгочити
241Перегляди
4Підписники
На Друкарні з 16 лютого

Більше від автора

  • Текст без назви

    Я втомилась вигадувати назву цьому творінню, нехай буде без. Про що воно? Про те, що слідування за чужим, нав'язаним життєвим сценарієм не завжди здатне зробити людину щасливою. Ніколи не пізно скинути з себе тягар чужих виборів і почати керуватись власними.

    Теми цього довгочиту:

    Література Абсурду
  • Нічна мандрівка

    Написано під впливом не забутих вражень, отриманих під час знайомства із Чорнобильською зоною відчуження восени 2020 року.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Кіно за вікном

    Текст, зітканий із спостережень під час поїздки потягом.

    Теми цього довгочиту:

    Подорожі

Це також може зацікавити:

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити: