v.b | бувай, Сойєр | цикл “uranus“

Якщо сон — це смирення, то війна давно програна.
Об'єкти на сцені завмерли,
а завіса ніколи не підіймалась.
Глядачі плескають в долоні
й схвально кивають.
Істина завжди була простою —
і ховалася поряд.

Все це — просто омана, в яку ти вперше повірив,
коли сумний привид розірвав простір посеред кімнати
і з’явився перед тобою у темряві ночі,
прошептавши на вухо:
“ти все добре розумієш.”

Саме тоді сльози потекли по твоїм щокам.
Чи то від спокою,
чи то від болю —
це прийдеться залишити на твоєму шляху,
як ношу, яку ти не в змозі більше тягнути.

Поглянь-но, що сталось, доки ти марив —
ті, з ким ти починав цей неймовірний тріп,
більше не впізнають в тобі того малого.
Старі фото в телефоні —
все, що від тебе лишилось.

Ти знов спробуєш зібрати руїни докупи —
і спостерігатимеш, як все руйнується на твоїх очах.
А потім — назавжди заблукаєш у музеї спогадів.
Це виключно все, на що ти здатен.

Я киваю у темряві ночі, стоячи перед дзеркалом.
Тобі все пробачили за те,
що ти намагався виправити.
Але потім це — все одно —
стало черговим шепотом снів,
які ніколи не починались
і ніколи не закінчувались.

Це — новий удар грому і знак прийняття.
Кожен актор на сцені плескає у долоні.
Час від часу я блукаю стежками твоїх сліз
і бачу скелет,
що колись лишив
на своєму шляху.

♫ M83 - Temple of Sorrow

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalii Bosyi
Vitalii Bosyi@citadel_martin

голос останнього вітру.

131Прочитань
0Автори
3Читачі
Підтримати
На Друкарні з 21 квітня

Більше від автора

  • v.b | phantasma | цикл “Ґаттака”

    Кохання спалює тебе до останньої молекули, якщо живеш не собою, а для чиїхось очікувань. Краще зникнути, ніж жити чужим образом. Краще вмерти чесно, ніж вигинатись під чийсь ідеал.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | палімпсест | цикл “Ґаттака”

    Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | типографія.друк.вигнанець | цикл “Ґаттака”

    Цей вірш — про втому жити серед тих, для кого існують лише табори: або чорне, або біле. Про байдужість до складних людей і ненависть до нейтральних. Тут немає місця тихим голосам — лиш вимога вибрати бік, навіть якщо ти не з них.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається