Якщо сон — це смирення, то війна давно програна.
Об'єкти на сцені завмерли,
а завіса ніколи не підіймалась.
Глядачі плескають в долоні
й схвально кивають.
Істина завжди була простою —
і ховалася поряд.
Все це — просто омана, в яку ти вперше повірив,
коли сумний привид розірвав простір посеред кімнати
і з’явився перед тобою у темряві ночі,
прошептавши на вухо:
“ти все добре розумієш.”
Саме тоді сльози потекли по твоїм щокам.
Чи то від спокою,
чи то від болю —
це прийдеться залишити на твоєму шляху,
як ношу, яку ти не в змозі більше тягнути.
Поглянь-но, що сталось, доки ти марив —
ті, з ким ти починав цей неймовірний тріп,
більше не впізнають в тобі того малого.
Старі фото в телефоні —
все, що від тебе лишилось.
Ти знов спробуєш зібрати руїни докупи —
і спостерігатимеш, як все руйнується на твоїх очах.
А потім — назавжди заблукаєш у музеї спогадів.
Це виключно все, на що ти здатен.
Я киваю у темряві ночі, стоячи перед дзеркалом.
Тобі все пробачили за те,
що ти намагався виправити.
Але потім це — все одно —
стало черговим шепотом снів,
які ніколи не починались
і ніколи не закінчувались.
Це — новий удар грому і знак прийняття.
Кожен актор на сцені плескає у долоні.
Час від часу я блукаю стежками твоїх сліз
і бачу скелет,
що колись лишив
на своєму шляху.
♫ M83 - Temple of Sorrow
