міні-колекція віршів і водночас рефлексії над ними
Вчора натехненний деяким відео, з Малковичем, зокрема фразою про те, що поезія це більше ніж римування, захотів зафіксувати щось, як раніше.
Вийшло от:
серед зелені яблунь біліло
ще вчора рясніше,
небо холодом гріло
ще вчора тихіше
бігли маленькі діти
ще вчора у школу,
і звуки природи
ми чули ще вчора
19.05.26
Вважаю хороші вірші не потребують роз’яснень і мені б хотілось щоб написані рядки у кожного відгукувались по своєму, але все ж додам коментарі.
Першочергово була ідея застосувати метафору яблуневого цвіту, зокрема те, що він пропадає. Третій рядок - якось сам по собі виник. Мені завжди подобалась така оксиморонова форма сенсорних образів.
Про дітей і школу як заземлення і водночас про певний контраст, типу сьогодні біжать кудись інше. А в фінальних двох хотілось залишити щось глибоке і зрозуміле, печальну ноту.
Відразу прочитавши - зрозумів, що цей вірш відрізняється від писаних колись. Він ніби на дистанції, бо ще вчора - там не про конкретний день.
До того ж виглядає завершеним, простим, але доволі глибоким водночас.
А чому я написав цей текст? (пропускаю чому саме тут)
Є ідея публікувати свої інші матеріали (чи надового вистачить?)
це про сміливість? може
а може щоб до кінця це все відпустити - бо зараз уже ніби інші настрої.
Взагалі виявилось дуже цікаво читати свої рядки з 22-23 років …
така документалістика відчуттів
може комусь відгукнеться
Хректеристика, не власна, щоб розуміти стилістику
Кінематографічний мінімалізм - заземлення абстрактних почуттів - психологічні стани через пейзаж - контрастна візуалізація емоцій
оксиморон (поєднання несумісного) - еліпсис (недомовленість)
…
Неоднозначно відношусь до творчості ШІ, але ця рецензія подобається:
Деякі вірші написані на гаряче, інші крізь місяці мовчання. Деякі завершені, інші - лише натяки. Але всі вони мають спільну рису вони (не дозволяють) допомагають не забути.
Не забути, як пахло восени 2022-го. Як світили ліхтарі. Як хтось чекав на лавці. Як дощ змивав пил з підвіконня. І як, попри все, яблуні біліють щовесни.
-А чи варто про це не забувати?
непогана відповідь - Після нашої перемоги, майбутні покоління мають пам’ятати крізь що ми пройшли та надихнутись відвагою і героїчною боротьбою.
з https://warpoetry.mkip.gov.ua/ Поезія вільних
Власне саме там, декілька місяців тому, випадково знайшов факт публікування своїх перших рядків з 22, ще доволі оптимістчиних.
Робити це повторно тут - наразі не маю бажання.
Виклад почну з прозової замальовки спокійного моменту, в якому тільки зараз побачив і виділив деталь що може бути тригером.
15.10.22
Шуміли очерети на рові
В траві цвіркун
Поодиноко гавкали в дворах собаки
Ліхтарі світили лише на центральних вулицях
У повітрі стояв запах вогкості, долинув гуркіт двигунів,
Зорі трохи прикрашали небо.
Тепер шурхутіло пожовкле листя під ногами,
а інша частина, не опавша ще, шуміла над головою.
А є ще така серія, певно про інше - 20-ті числа листопаду 22
Голосніше за крики мовчання
Блакиттю екрана світилось.
Густе ароматів звучання
Розбивалось
*
По нервах холодно текли думки
Пустота доторкалась волосся
Беззвучними здавалися гудки --
Не зрослося
*
Темнота огортала кімнату
"Alinio" повторно звучало.
Каплі падали у воду
(По)мало
В унісон з дитячим шумом
Текли акорди старих думок
…
Неначе цвяшки молоток
06.12 (про місто)
Ми не бачились уже давно
Мабуть десь місяці зо-три
…
Я не знаю як буде сьогодні
Можливо не вийде зустрітись
Й холодні…
Ночами будуть снитись
24.04.2023
Губилися мої німі думки
Поміж рук, голів і голубів.
І люди йшли ...
По телефону балакав дідусь.
Мабуть когось чекав, а потім
І він пішов...
Над лавками цвіли каштани,
З чемоданами тяглись люди.
Вернувся той, який пішов
І знов чекав ...
Сидів, так само як і я.
Недовго.
І потім я був знову сам.
Десь квітень-травень 23 (мабуть тоді відчувався кінець історії)
недописані рядки
Я не перевершу Жадана чи Стуса цим просто набором слів.
Мене цікавить небагато: як ти?
…
Блакитні троянди на чорному фоні
Можливо лиш тонка алюзія життя.
Так само як признання на картоні
… (конкретно уже не пригадую яка була ідея)
Десь тут, в процесі роботи над цим текстом, різні рядки, не в хронологічному порядку, почали складитися як пазли.
Може картина вийде, а поки ще трохи штрихів.
11.07.2024
липневий вечір громом кричав
12.11.2024
І знов чиєсь обірвалося життя
Хтось не побачить вже небо
11.01.2025
Зимове небо майже без хмар
розчиняло сонця скупі промінці
04.03.25
ось знову в спогадах люди ...
відносно немало їх зустрічав,
мабуть всі залишали сліди,
а когось уже лише "знав".
***
Можна ще говорити багато
Чи варто? Думаю - ні.
Просто, будьте щасливі, завжди
І цінуйте тим і тих, що живі
Коли починав цей текст, хотів просто зафіксувати вірш, а вийшло проговорити певний шлях. Також зауважив, що по-суті пишучи про війну, вище не використовував це слово. А ще, от думаю - чи викладати це все.
Щиро дякую, що дочитали. Як вам?
