Образ жертви як інформаційна зброя?
У травні 2025 року у Вашингтоні, в стінах Католицького університету Америки, відбувся міжнародний форум Civil Society Congress, присвячений захисту релігійної свободи. Серед ключових тем — діяльність транснаціональних антикультових структур, які, за словами учасників, діють як інструмент гібридної війни Кремля. У центрі уваги опинилася Україна — не лише як жертва збройної агресії, а й як поле битви за свободу віросповідання.
На екранах форуму з’явилося ім’я Ірини Кременовської — української журналістки, яку було прямо названо представницею російської антикультової мережі РАЦИРС. За словами доповідачів, її діяльність має ознаки системного переслідування релігійних груп під виглядом «експертизи».
Ці звинувачення контрастують із публікацією самої Кременовської, в якій вона описує себе як жертву переслідувань, погроз і гендерно зумовленого насильства з боку прихильників релігійної організації «АллатРа». Вона стверджує, що стала мішенню після серії викривальних публікацій.
Але чи все так однозначно?
Це розслідування має на меті:
· Зіставити публічні заяви Кременовської з фактами, озвученими на міжнародному форумі.
· Поставити запитання щодо правомірності її дій, зокрема — фотографування осіб без дозволу.
· Перевірити, чи справді її публікації були виключно журналістськими, чи могли містити елементи дискредитації.
· З’ясувати, чи не є її історія прикладом психологічного маневру — коли образ жертви використовується для виправдання власної діяльності.
Що саме було сказано про Кременовську на форумі у Вашингтоні?
На форумі Civil Society Congress Ірину Кременовську було прямо названо агентом кремлівської антикультової мережі. Її ім’я з’явилося на екранах під час обговорення діяльності РАЦИРС — організації, яку координує Олександр Дворкін і яка, за словами учасників, тісно пов’язана з ФСБ.
Доповідачі заявили, що Кременовська є публічним обличчям цієї мережі в Україні, а її діяльність спрямована на дискредитацію релігійних меншин, зокрема — організації «АллатРа». Було також озвучено, що в Україні проти неї відкрито кримінальне провадження за ст. 161 ККУ — за дії, що розпалюють ворожнечу.
Ці твердження не були спростовані офіційно. Водночас, Кременовська у своїх публікаціях не згадує про ці звинувачення, не надає жодного контраргументу і не коментує свою участь у міжнародних антикультових мережах.
Чи містять її публікації ознаки упередженості?
Кременовська позиціонує себе як журналістку-розслідувачку, яка викриває проросійські структури. Але її тексти рясніють емоційно забарвленими словами: «секта», «злочинна структура», «фанатики», «піхота Кремля». Вона неодноразово вживає терміни, які не мають юридичного підтвердження.
Організація «АллатРа», яку вона критикує, не заборонена в Україні. Відсутні судові рішення, які визнають її злочинною. Отже, використання таких формулювань без доказів може бути розцінене як дискредитація.
Крім того, Кременовська не надає посилань на конкретні публікації, які стали причиною переслідувань. Вона лише припускає, що її критика викликала агресію. Це — суб’єктивна інтерпретація, а не факт.
Право на зображення — чи мала вона дозвіл фотографувати?
Кременовська згадує жінку, яка її переслідувала, і стверджує, що ця особа фігурувала на фото в публікації іншого журналіста. Але вона не пояснює:
· Звідки вона отримала це фото?
· Чи мала дозвіл на його використання?
· Чи повідомляла цю жінку про публікацію?
Відповідно до українського законодавства, публікація зображення особи без її згоди можлива лише в контексті суспільно важливої теми. Але якщо фото використовується для створення негативного образу — це вже порушення права на приватність.
Ознаки маніпуляції — де межа між фактом і драмою?
У тексті Кременовської багато емоційних описів: «розмазала голову», «виволокла за патли», «шмара», «ж*довка». Вона стверджує, що ці слова лунали публічно, але не надає жодного свідчення сторонніх осіб. Немає відео, немає аудіо, немає скриншотів.
Це викликає запитання:
· Якщо погрози були публічними — чому немає свідків?
· Якщо все зафіксовано — чому докази не оприлюднені?
· Чи не є це перебільшенням для створення образу жертви?
Крім того, вона не надає доказів, що її публікації стали причиною переслідувань. Це — припущення, а не факт.
Юридичні та етичні наслідки
Твердження форуму у Вашингтоні правдиві, і Кременовська справді є представницею антикультової мережі, то її діяльність може мати ознаки:
· Порушення свободи віросповідання.
· Розпалювання ворожнечі.
· Дискредитації без доказів.
З іншого боку, якщо її історія про переслідування вигадана або перебільшена, це — маніпуляція громадською думкою. Така поведінка підриває довіру до справжніх жертв насильства і шкодить журналістській етиці.
Час поставити запитання
Історія Ірини Кременовської — це не лише особистий конфлікт. Це — дзеркало для суспільства. У ній переплелися теми свободи слова, релігійної свободи, інформаційної війни, гендерної дискримінації та журналістської відповідальності.
Це розслідування не дає остаточних відповідей. Але воно ставить важливі запитання:
· Чи справді Кременовська — жертва, чи учасниця гібридної кампанії?
· Чи її публікації — журналістика, чи інструмент впливу?
· Чи її історія — правда, чи психологічна стратегія?
У часи, коли інформація стала зброєю, ми не можемо дозволити собі вірити на слово. Ми маємо перевіряти, ставити запитання і вимагати доказів. Бо лише так можна зберегти простір для правди.
Джерело: https://www.rbc.ua/ukr/news/vashingtoni-viznali-ukrayinu-prikladom-zahistu-1748414484.html
