Коли свобода звучить у стінах Конгресу
22 січня.
Капітолійський пагорб.
Зала, в якій десятиліттями ухвалювалися рішення, що змінювали хід історії.
Цього дня тут не говорили про податки, бюджети чи військові контракти.
Тут говорили про щось глибше — про свободу, яка починається не з законів, а з людської гідності. Про віру, яка не є приватною справою, коли її намагаються знищити. Про відповідальність, яку не можна перекласти ні на майбутні покоління, ні на абстрактне «світове співтовариство».
Міжнародна міжрелігійна конференція «Єдність у свободі: Час духовних дипломатів» стала не черговим форумом із правильними словами,а важливою подією, де зійшлися факти, особисті історії, біль переслідуваних і усвідомлення того, що світ стоїть на небезпечному зламі.
«Ми повинні сплотитися»: коли політик говорить мовою моралі
Конгресмен Гас Біліракіс, представник 12-го виборчого округу штату Флорида, не починав із сухої статистики. Він почав із людської історії — історії політичних в’язнів, які, здавалося б, мали залишитися у ХХ столітті.
Куба. Венесуела. Країни, які географічно знаходяться за лічені милі від США, але насправді — у зовсім іншій реальності.
«Подібне не повинно мати місце в нашій півкулі. Куба — всього за 90 миль від Маямі. Венесуела — та сама історія. Ми зобов’язані подбати про наших людей, забезпечити їм свободу і можливість процвітати», — наголосив Біліракіс.
Для нього релігійна свобода — не абстрактна декларація.
«Це не просто юридичне поняття. Це саме серце людської гідності».
І саме це серце, за його словами, сьогодні перебуває під загрозою.
Цифри, від яких холоне кров
Доповідь 2026 року, на яку посилався конгресмен, фіксує найвищий рівень державних обмежень свободи віросповідання у світі за останні десятиліття.
Нігерія — лише один із прикладів.
Понад 3400 християн убиті за віру лише за останній звітний період.
«Ми не можемо мовчати, поки тисячі людей ідуть на заклання», — звернувся він до зали.
Зал відповів одностайно.
Не оплесками — згодою.
Тією мовчазною, важкою згодою, яка виникає, коли заперечувати неможливо.
Китай: коли медитація стає злочином
Окремий блок виступу Біліракіса був присвячений Китаю — країні, яка сьогодні лідирує у світі за кількістю арештів і вироків віруючим.
«Вони нічого не поширюють. Вони просто сповідують свою віру. У деяких випадках — це просто медитація. Але навіть це вважається загрозою».
Послідовники Фалуньгун, мусульмани-уйгури, християни — усі вони стають об’єктами високотехнологічного стеження, свавільних затримань і системних репресій.
Це не «окремі ексцеси».
Це — державна політика.
Антисемітизм і мовчання демократій
Глобальний антисемітизм, за словами конгресмена, переживає небезпечне відродження.
«Євреї стикаються з ненавистю, про яку ми колись пообіцяли: “Ніколи знову”. Але це відбувається просто зараз».
І тут пролунала ключова думка конференції:
нетерпимість розквітає у вакуумі мовчання.
Саме тому духовні лідери, на переконання Біліракіса, мають унікальну роль.
«Ви можете достукатися туди, куди не доходить світський дипломат. Ви говорите мовою універсальних цінностей — справедливості, миру і священності життя».
«Вони не носять зброї — вони несуть мудрість»
Цю фразу пастора Марка Бернса конгресмен повторив двічі.
Не для ефекту — для акценту.
Духовна дипломатія — це не альтернатива політиці.
Це її моральний фундамент.
Бернс говорив пристрасно, емоційно, без дипломатичних застережень.
«Ми тут, щоб сказати всьому світу: злу, яке чиниться в Україні, у Китаї, в Африці, на Близькому Сході — ми можемо покласти цьому край».
Його риторика виходила за межі конкретних країн.
«Не має значення, хто ти — чорний чи білий, молодий чи старий, єврей, християнин, мусульманин чи буддист. Важливо лише те, що ти — людина».
«Вам потрібні такі, як АЛЛАТРА»
Окремо пастор Бернс наголосив на ролі громадянських рухів, які не чекають дозволів і запрошень.
«Кожному релігійному лідеру потрібні такі організації, як “АЛЛАТРА” і “Благотворче суспільство”. Вони не говорять — вони діють».
Він перелічував країни — Ватикан, Корея, Африка — і скрізь, за його словами, присутні волонтери цих рухів.
«Їм не потрібне запрошення від Білого дому. Вони тут не заради слави».
Рабин Елі Абаді: урок Конвівенсії
Виступ рабина Елі Абаді додав історичної глибини.
Він нагадав про Конвівенсію — епоху середньовічної Іспанії, де іудаїзм, християнство та іслам співіснували впродовж століть.
«Якщо ми хочемо, щоб поважали нашу релігію, ми повинні так само поважати віру інших», — цитував він Махатму Ганді.
Його меседж був чітким:
мир не виникає сам по собі. Його потрібно свідомо плекати.
Марина Овцинова: коли зло має структуру
Кульмінацією конференції став виступ Марини Овцинової, президентки міжнародного руху «АЛЛАТРА».
«Сьогодні існує добре організована транснаціональна структура, яка цілеспрямовано атакує фундамент свободи людини».
Ця структура має назву, яка звучить майже невинно — антикультизм.
Та, за її словами, це не критика і не громадська діяльність.
«Антикультизм — це технологія дегуманізації та репресій».
Механізм ненависті: крок за кроком
Марина Овцинова детально описала алгоритм дій антикультової мережі:
Навішування ярлика — «секта», «культ», «небезпечна група».
Медійна кампанія з фейковими звинуваченнями.
Дегуманізація — людей перестають сприймати як рівних.
Репресії — суди, звільнення, тюрми, насильство.
«Саме за цим механізмом у нацистській Німеччині відбувалося розлюднення євреїв».
Світ засудив Голокост.
Але, за її словами, інструмент, який до нього привів, не був знищений.
Особистий досвід переслідувань
З 2015 року, розповіла пані Овцинова, рух «АЛЛАТРА» став мішенню скоординованої кампанії в Росії, яку координувала ФСБ.
Причина — спроби науково попередити світ про геодинамічні ризики Сибірського магматичного плюму.
«Економічні інтереси виявилися важливішими за життя людей».
Результат — заборони, суди, визнання організації «екстремістською».
«Вони думали, що ми замовкнемо. Але ми почали говорити голосніше».
Фалуньгун і насильницьке вилучення органів
Окремо вона торкнулася трагедії Фалунь Дафа.
Понад 70–100 мільйонів людей зазнали переслідувань з 1999 року.
Тортури. Табори. І — насильницьке вилучення органів.
«Людей перетворюють на “запчастини”. Моральну червону лінію вже давно перейдено».
Коаліція взаємного захисту
Фінальний меседж Марини Овцинової був чітким і безкомпромісним:
«Поки існує антикультизм, справжня демократія неможлива».
Вона закликала до створення міжнародної, міжконфесійної коаліції взаємного захисту.
Принцип простий:
атака на одного — сигнал для всіх.
Вона завершила виступ метафорою:
«Одну гілку легко зламати. Але зв’язку гілок — майже неможливо».
Чому ця конференція — не просто подія
Це не був форум «для галочки».
Це була спроба назвати речі своїми іменами.
Світ входить у фазу, де:
репресії маскуються під «турботу»;
ненависть — під «експертні висновки»;
мовчання — під «нейтралітет».
І саме тому духовна дипломатія перестає бути красивою ідеєю.
Вона стає необхідністю.
