Одним із ключових факторів, що визначає здоров’я людини, є середовище, у якому вона живе. Протягом тисячоліть людський організм еволюціонував у тісному зв’язку з природою — чистою водою, повітрям і ґрунтом. Проте за останні десятиліття це середовище зазнало радикальних змін.

Нова програма STOMP розкриє, як мікропластик накопичується в організмі, та запропонує нові способи захисту людей від його потенційного впливу на здоров'я.

Світ звик боятися того, що можна побачити: смог над містами, плями нафти в океані, сміття на узбережжі. Але що, якщо найбільша загроза — невидима? Що, якщо вона вже всередині нас — у крові, органах і навіть у ще ненароджених дітях?

Уже сьогодні людство стикається не просто з окремими погодними аномаліями, а з ознаками системної дестабілізації всієї кліматичної системи планети. Це не гучна метафора і не перебільшення — це висновок, що поступово формується на основі сучасних наукових спостережень.

Ще до нашого народження кожен із нас перебуває у своєрідному «внутрішньому океані» — амніотичній рідині, яка огортає, захищає та забезпечує розвиток у материнській утробі.

У залі Європейського парламенту цього разу говорили не про політичні союзи чи бюджети. Тут звучали слова, які більше нагадували попередження.

У стінах Європейського парламенту відбулася подія, яка може стати однією з ключових точок відліку в переосмисленні глобальної екологічної політики. Конференція під назвою «Нанопластик: приховані взаємозв'язки та виникаючі ризики».

Ще зовсім недавно здавалося, що пластик — це символ зручності, прогресу й технологічного розвитку. Він оточив нас у побуті, медицині, харчовій промисловості, став невід’ємною частиною сучасної цивілізації.

У сучасному світі, де інформація поширюється миттєво, багато злочинів усе ще залишаються прихованими — особливо коли йдеться про насильство над дітьми.

Хто ініціював судовий процес щодо визнання книги «Бгагавад-гіта як вона є» екстремістською?