БТР-80 (ГАЗ-5903) – бойова колісна плавуча машина, призначена для транспортування підрозділів мотострільців, морських піхотинців та їхньої вогневої підтримки на полі бою. Він був спроектований на початку 1980-х років для виправлення недоліків БТР-70 - ненадійної конструкції силової установки з двома бензиновими карбюраторними двигунами, ускладненої висадки і посадки десанту та екіпажу, недосконалу конструкцію водометного рушія. Було збережене компонування БТР-70, незначно посилене бронювання, замість двох карбюраторних двигунів встановлений один дизельний двигун більшої потужності, для посадки і висадки екіпажу введені великі двостулкові люки в бортах корпусу. Стрілецькі амбразури в бортах корпусу були замінені кульовими установками, розгорнутими в бік передньої півсфери. БТР-80 обладнаний десятьма посадочними місцями для розміщення відділення у складі командира машини, механіка-водія, навідника і семи стрільців.
Загальний опис
Має герметичний, повністю закритий корпус зварений з катаних сталевих броньових листів (лоб корпусу 10 мм, башта, бокова і задня частина корпус 7 мм), розташованих з великими кутами нахилу до вертикалі. Він захищає екіпаж і десантників від куль ручної стрілецької зброї калібру 7,62-мм, а лобова броня – від куль 12,7-мм. При цьому варто зазначити що хоча броня бронетранспортера повністю захищає від куль, в тому числі бронебійних, калібру 5,45 на 39 та 7,62 на 39, але пробивається бронебійними набоями 7,62 на 54 з дистанції 300 м при курсових кутах більше 24 градусів.
У бортах корпусу десантного відділення БТР-80 змонтовано по чотири кульові установки з кожного борту. Ці кульові установки розгорнуті у бік передньої півсфери для ведення вогню з особистої зброї піхотинців. Вони мають кути горизонтального наведення від ±15° до ±25°. Також є два лючки без кульових установок у десантних люках даху для ведення вогню у верхньої півсфери. У десантному відділенні, в кормовій його частині, знаходяться місця для шести піхотинців, що розташовуються в центрі обличчями до бортів.
Посадка та висадка екіпажу відбувається через люки у даху бронетранспортера над відповідними місцями. Посадка та висадка десанту БТР-80 відбувається через двостулкові бічні двері, що знаходяться відразу за баштою між колесами другої та третьої осей. Верхня стулка бічних дверей відкривається по ходу бронетранспортера, нижня – вниз, стаючи при цьому підніжкою, що забезпечує висадку десанту на ходу.
Ходова
Ходова частина БТР-80 виконана за традиційною для цього сімейства машин колісної формули 8х8 з двома парами передніх керованих коліс. На відміну від БТР-70, силова установка складається з одного дизельного 8-циліндрового V-подібного чотиритактного двигуна рідинного охолодження КамАЗ-7403 з турбокомпресорним наддувом потужністю 260 к.с. при 2600 об/хв, в пізніших версіях вже після розпаду срср також встановлювали двигун ЯМЗ-238М2. Для полегшення запуску двигуна в холодну пору на ньому встановлені електрофакельний пристрій, що дозволяє запускати двигун при температурі до -20°С, і передпусковий підігрівач. Розміщення одного двигуна спричинило і зміни в конструкції агрегатів трансмісії. Вона включає сухе дводискове зчеплення, п'ятишвидкісну коробку передач, карданну передачу. Замість двох роздавальних коробок встановлена одна міжосьова двоступенева з диференціальною роздачею крутного моменту, на два потоки (на 1-й - 3-й і на 2-й - 4-й мости) і примусовим блокуванням диференціала. На роздатковій коробці змонтовано коробку відбору потужності на водометний рушій і лебідку.
На колесах встановлені безкамерні шини КІ-80 або КІ-126 розміром 13.00-18, що дозволяють при багаторазовому прострілі проїхати без тиску в них до 200 кілометрів. Колеса передніх двох осей керовані. Машина має центральну систему регулювання тиску повітря у шинах, змінюючи його, у тому числі і на ходу, в межах від 0,5 до 2,8 кгс/см2. Підвіска всіх коліс – незалежна, торсіонна. Рух на плаву здійснюється за допомогою водометного двигуна зі швидкістю 10 км/год. Або при поламанні водомета за допомогою обертання коліс. У цьому випадку швидкість руху становить до 4 км/год.
Озброєння
Штатним озброєнням бронетранспортера БТР-80 є броньована баштова установка з 14,5-мм кулеметом КПВТ та спареним з ним 7,62-мм кулеметом ПКТ. Кут вертикального наведення становить від -4° до +60°. Наведення озброєння здійснюється вручну за допомогою гвинтового механізму. Прицільним приладом є перископічний монокулярний оптичний приціл 1ПЗ-2, що має кратність 1,2х або 4х при полі зору 49° і 14° відповідно. Цей приціл забезпечує вогонь з кулемета КПВТ на дальність до 2 000 метрів по наземним цілям та 1 000 м по повітряним цілям, а з кулемета ПКТ — до 1 500 метрів по наземних цілях. На задній стороні башти змонтовано шість димових гранатометів системи димової завіси 902В “Туча”.
Габаритні розміри
- Довжина 7,65 м
- ширина 2,9 м
- Висота 2,35 м
• Бойова маса – 13,6 т
• Екіпаж – 2+8 чол
• Колісна формула – 8х8
• Колісна база – 4400 мм
• Колія – 2380 мм
• Кліренс (дорожній просвіт) – 475 мм
• Шині – 13,00-18
• Силівня
– 8-циліндровий V-подібний дизельний двигун КамАЗ-7403 або ЯМЗ-238М2
– потужність 260 л.с. (191 кВт) при 2600 об/хв
• Максимальна швидкість
- 80 км/год по шосе
– 40 км/год по пересіченій місцевості
- 10 км/год на плаву
• Запас ходу
- 600 км по шосе
- 12 годин на плаву
• Місткість паливних баків
- 300 л головні
– 120 л додаткові
• Бронювання
- лоб корпусу 10 мм
- борт, корми корпусу, башта 7 мм
• Озброєння
- 14,5-мм пулемет КПВТ
- 7,62-мм пулемет ПКТ
• Боєкомплект
- 500 набоїв 14,5-мм
- 2 000 набоїв 7,62-мм
• Подолання перешкод
– плаває
– рів завширшки 2,0 м
- Стіна заввишки 0,6 м
- Кут підйому 30 °
- Бічний нахил 25 °
Висновок
БТР-80 став останнім серійним бронетранспортером срср і своєрідним вінцем розвитку концепції БТР-60ПБ. Машина активно застосовувалась у війнах по всьому світі починаючи з війни в Афганістані і дотепер. В нас активно використовується з початку АТО. Це були перші машини які почали оживляти (як самі нові) зі зберігання, як правило шляхом капітального ремонту, заміни рації та додаванням навігатора. Втім хоч машина і позбувалась великої кількості недоліків попередніх моделей, але все ще лишалась слабо захищеною (тому часто встановлювалися кустарні/напівкустарні протикумулятивні екрани самими бійцями, втім люди часто не дуже розуміли як воно має працювати і ліпили що попало. Перше фото нижче - яскрава ілюстрація того як робити НЕ треба. Друге - нормальний встановлений екран), з недосконалим бічним десантуванням замість задньої апарелі та примітивною кулеметною башенкою. Що своєю чергою призвело до появи великої кількості як саморобних, так і заводських модернізацій. Тож можна сказати, що машина найкраще з радянських "їде стріляє" і її найпростіше якось довести до сучасних викликів, але, на жаль, наші запаси живих 80-ок значною мірою вичерпались ще в часи АТО/ООС.
