Як московський патріархат став обеліском російської пропаганди?

Більше матеріалів у телеграмі — NGO Media Bober

Війна росії проти України є унікальним явищем у сучасній історії. Протягом багатьох століть Україні доводилось боротися з російським імперіалізмом та намагатись відстояти власну соборність і свободу. Сучасна війна та безпосередньо повномасштабне вторгнення – це лише продовження багатовікових спроб росії спаплюжити нашу історію та культурну спадщину, привласнити собі наші кордони, наших людей і наші традиції.

Сучасну війну називають гібридною, тобто такою, що виходить далеко за межі дій на полі бою. Відповідаючи на виклик сучасних технологій та адаптуючись до нового інформаційного середовища, росія використовує пропаганду, ІПСО, різноманітні маніпуляції й поширює дезінформацію, аби повпливати на людей по всьому світу або посіяти паніку та дискредитувати український уряд перед обличчям його громадян. росія використовує всі можливі методи, аби чинити вплив на людей.

Однак новітні технології та загалом розвиток людства не змогли відвернути сучасних людей від церкви, і релігія досі відіграє величезну роль у їхньому житті. Закономірно, що росія почала використовувати релігійний вплив на своїх громадян, аби насадити людям свою точку зору та бачення війни в України. Варто підмітити, що це не перший раз, коли щось схоже відбувається: ще в часи Радянського Союзу РПЦ використовували як інструмент пропаганди та насаджування більшовицької ідеології.

Спробуємо розібрати основні наративи й моменти, якими послуговується всім відомий Патріарх Кіріл у своїх промовах, та подумати, із якою метою та чому він це робить.

Війна як «міжусобна брань» або «братовбивство»

Улюблена пісня росіян – байка про те, які українці, росіяни та білоруси «братскіє народи». Дуже просто згодовувати своєму народові пісню про те, які ви «асвабадітєлі», коли у вашої імперіалістичної політики не існує зовсім ніякого історичного підґрунтя. Для того, щоби виправдати щось таке величезне та криваве, як геноцид цілої нації, дуже корисним стало би мати якусь причину та беззаперечну правду, тому тут і виникає ця алюзія на братів і звернення до сімейних цінностей: концепція «брат іде на брата» завжди має трагічне забарвлення й може використовуватись для підсилення емоційного ефекту певних дій чи висловів.

Повернемось до Патріарха Кіріла : "Брань сія должна закончіться как можно бьістрєє, чтобьі меньше братьєв убілі друг друга", – 25 вересня 2022 року, після літургії в храмі благовірного князя Олександра Невського.

Тут він, як справжній духівник, виступає проти кровопролиття та вбивств, що, звісно, є дуже благою, справедливою й мирною позицією. Якщо росіяни й українці – брати, то ці події виглядають ще гірше, ніж є насправді. Цей образ дуже просто використати, аби вкотре довести росіянам, які українці погані: нечестиві брати, що вставили нам ножа в спину.

Тут загалом усе зрозуміло: відбувається підсилення емоційного забарвлення, апеляція до сімейних цінностей, підміна понять із використанням концепту братовбивства та спроби погіршити образ українців у очах росіян. Якщо з усіх дірок будуть кричати, що ми погані, та ще й так уже сказав сам Патріарх, то які росіяни будуть задумуватись про те, що ,можливо, щось відбувається не так?

 До цього ще кілька прикладів, де Кіріл звертається до російсько-української війни як до «міжусобної брані» :

 "Сєгодня наша общая молітва... чтобьі прекратілась всякая междоусобная брань", - проповідь у храмі князя Володимира, 6 листопада 2022 року.

"Война на просторах Русі — ето междоусобная брань. І так важно, чтобьі в рєзультатє етой брані нє вознікла волна ожесточенія", – проповідь у Благовіщенському соборі, 23 жовтня 2022 року.

Тут виникає ще один цікавий момент – використання слова «Русь» як узагальнення територій України та росії. Можливо, варто було би нагадати Патріарху Кірілу, що Руси вже давно не існує, однак, чому він це каже, то вже окремий наратив.

«Свята Русь»

Ще один пропагандистський наратив росіян, дещо схожий із попереднім, – існує якась єдина й свята Русь, у яку входить і росія, і Україна, і Білорусь. Земля свята й неподільна, і якщо читач ще не встиг забути перший пункт, то має памʼятати, що всі, хто на ній проживають, – брати між собою. При цьому росія, у найкращих традиціях, – головна матір і спадкоємиця цієї Святої Руси, що є лише черговим прикладом привласнення української історії та державности. Якщо землі святі й на них всі брати, то оце так зване «братовбивство» із боку українців у очах росіян починає виглядати ще гірше. Розглянемо кілька цитат:

"Мьі должньі моліться за єдінство історіческой Святой Русі, за побєду над всємі протівнікамі", – проповідь у храмі Христа Спасителя, 20 листопада 2022 року.

"Все мьі одін народ, и етот кафєдральньій собор всея Русі несет на себе печать ответственности за духовное благополучие", – Проповідь в Успенському соборі Кремля, 18 жовтня 2022 року.

"Мьі должнбі ясно понімать, что вступили в такую епоху... стремление ослабить Святую Русь", – 6 листопада 2022 року після літургії в храмі князя Володимира в Підмосковній Балашисі.

 Загалом у кожній із цих цитат ми бачимо основну думку більшости промов Патріарха: існують якісь загрози, спрямовані на розкол духовної єдности росії, України та Білорусі, якісь зовнішні впливи, спрямовані на ослаблення так званої "Святої Руси".

Це ще одна спроба поріднити різні нації, вибілити росію в очах її громадян та переформатувати контекст сучасних подій на існування якоїсь third party, яка насправді і є відповідальною за всі нещастя й негаразди на «Святих землях».

Основна мета цього наративу – народження невідʼємної асоціації росії зі святістю, вибілення свого імені та перекладання відповідальности за криваві дії в Україні. Росіяни слухають про нашу спільність, не можуть повірити в наявність поганих мотивів, а також із кожним днем усе більше переконуються в тому, що якщо ми брати, то не можемо зробити нічого поганого.

Церква схвалює російських «захисників» 

Та ось ще гірше: Патріарх не втомиться повторювати, що Господь захищає та благословляє російських військових на захист своєї «Родіни». Ніхто не ставить перед собою питання, чому вони захищають її на українському Донбасі, але це, здається, взагалі не видається росіянам проблемою, адже вони захищають своїх братів.

Кілька цитат:

"Донская икона спасла нашу страну, как тогда, так и сегодня вера помогает защищать Отечество", – Проповідь у Донському монастирі, 1 вересня 2022 року.

"Мьі молились сегодня о нашей гвардии, о том, чтобьі Господь дал сильі тем, кто защищает Родину", – Проповідь у Покровському монастирі, 14 жовтня 2022 року. Відсилка до подій боротьби проти Золотої Орди та хана Гирея.

"Господь дал сильі тем, кто призван защищать Родину, укрепил их волю и правоту того дела", – 6 листопада 2022 року після літургії в храмі князя Володимира в Балашисі.

Те, що ми можемо побачити тут, – це чергове підкріплення ідеї того, що росіяни мають рацію в тому, що вони роблять. Кіріл наголошує на праведній місії захисту, яку виконують російські військові, усталюючи думку про те, які молодці російські військові, і відсилається до давніх історичних подій, коли Москва мала вистояти облогу татарами, аби підкріпити свою правоту.

Таким чином він вимальовує картинку того, наскільки молодці російські військові та як сильно їх підтримує Бог. Росіяни не мають сумніватись у правильності своїх вчинків, адже їх підтримують вищі сили.

«Рускі й мір»

Слабка, нічим не підкріплена ідеологія держави-імперіаліста має відшукати собі хоч якесь підґрунтя для існування. Тому у своїх проповідях Патріарх Кіріл використовує всі можливі засоби, аби повпливати на своїх вірян.

Наприклад:

"Мьі употребляем слово 'русскій' в смьісле Русской земли, откуда пошла есть Русская земля", – Проповідь у Кремлі, 18 жовтня 2022 року.

"Сохранять вєру православную, духовноє єдинство Русского міра — ето наш долг", – Проповідь у Троїце-Сергієвій лаврі, 18 липня 2022 року.

"Русскій мір — нє только часть Россійской Фєдєраціі, но вся земля Русской", – 18 жовтня 2022 року в Успенському соборі Кремля.

І тут ми бачимо ще кілька спроб обʼєднати та привласнити культурну спадщину двох інших держав. У своїх промовах Патріарх пояснює, що поняття "Русский мир" виходить за межі сучасних політичних кордонів, охоплюючи всю "історичну Русь", тобто території росії, України та Білорусі як духовну й культурну єдність. Ну і звісно ж, усю цю «історичну Русь» захищає сучасна матушка-росія.

Із усього проаналізованого можна зробити кілька висновків. Насамперед через релігійний вплив Росія продовжує поширювати пропаганду на мирне населення та переконувати їх у вигідних собі наративах. Зокрема Патріарх Кіріл не соромиться обʼєднувати та привласнювати історичну й культурну спадщину трьох незалежних держав, використовувати аргумент про «братовбивство» як емоційний прийом для підсилення власної правоти та прикривати жахливі, криваві злочини російської армії святою місією захисту Родіни, благословенної Богом.

За допомогою цієї пропаганди через релігію МПЦ «продає» своїй авдиторії картинку, у якій наші народи – посварені брати, над якими нависла зовнішня загроза, а оскільки ми всі одна земля, то Росія взяла на себе тяжку ношу захистити всіх нас від цього жахіття.