ЖОВТЕНЬ 2025

ЖОВТЕНЬ 2025

(рондель)

Падає листя під ноги та знов

Вітер шепоче свої молитви.

Тягнеться жовтень уже до зими,

Осінь крокує без зайвих розмов.

Літо пропало, не було немов,

Де пахло квітами, в сухість трави

Падає листя під ноги та знов

Вітер шепоче свої молитви.

Час проминув, скоро свято покров,

Холод закачує вже рукави,

Сірий туман обіймає стави.

Ніби слова з непотрібних розмов

Падає листя під ноги вже знов.

Мирослав Манюк

05.11.2025

#буревій_емоцій_красажовтня

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Мирослав Манюк
Мирослав Манюк@MiroslavManiuk

Вільний Поет

114Прочитань
0Автори
1Читачі
На Друкарні з 16 липня

Більше від автора

  • БЕЗ СЛІВ

    БЕЗ СЛІВ

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • ЖИТТЯ БЕЗ КОХАННЯ

    ЖИТТЯ БЕЗ КОХАННЯ

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • ТИ — КОСМОС

    ТИ – КОСМОС

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

  • “ Студентські роки “

    Ностальгія по-минулому, стала для нас звичайною справою. Згадки, як ішли по знайомим вулицям до школи, як окликав друзів по дорозі, сміючись прощався, закинувши портфель на плечі, і не дивлячись в роки майбутні, - з великою примхою години проклинав біля парти, з візерунками

    Теми цього довгочиту:

    Ностальгія
  • Хайку

    “... Можливо це хайку, а може й ні – якесь воно аж надто складне, – відповів Джафі. – Справжнє хайку просте, як вівсяна каша, і водночас змушує бачити те, про що в ньому йдеться. Як ось це, мабуть найгеніальніше, написане Шікі: На мокрих лапках / Горобець / Стрибає ґанком..."

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • “ Студентські роки “

    Ностальгія по-минулому, стала для нас звичайною справою. Згадки, як ішли по знайомим вулицям до школи, як окликав друзів по дорозі, сміючись прощався, закинувши портфель на плечі, і не дивлячись в роки майбутні, - з великою примхою години проклинав біля парти, з візерунками

    Теми цього довгочиту:

    Ностальгія
  • Хайку

    “... Можливо це хайку, а може й ні – якесь воно аж надто складне, – відповів Джафі. – Справжнє хайку просте, як вівсяна каша, і водночас змушує бачити те, про що в ньому йдеться. Як ось це, мабуть найгеніальніше, написане Шікі: На мокрих лапках / Горобець / Стрибає ґанком..."

    Теми цього довгочиту:

    Поезія